Про ухвалу суду про забезпечення позову

На Ваш запит про чинність ухвали районного суду про забезпечення позову та про порядок її виконання відповідаємо наступне.

З Вашого запиту випливає, що районним судом прийнята ухвала про забезпечення позову (далі - Ухвала) шляхом накладення арешту на всі знерухомлені акції акціонерного товариства та заборони зберігачам проводити всі операції з перереєстрації прав власності на вказані акції.

До того ж названа Ухвала містить заборону депозитарію здійснювати всі операції щодо переказу, перереєстрації зазначених акцій на інших зберігачів.

Проаналізувавши вказану ситуацію у відповідності з чинним законодавством, вважаємо за необхідне зазначити наступне.

Щодо порядку винесення Ухвали районного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 152 ЦПК одними із способів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, та заборона провадити певні дії.

Відповідно до ст. ст. 156, 232 ЦПК забезпечення позову повинно здійснюватись шляхом прийняття ухвали суду.

Таким чином, районний суд має право прийняти Ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на акції та встановлення заборони як сторонам у справі, так іншим особам провадити певні дії.

Звертаємо увагу на наступні вимоги ЦПК щодо забезпечення позову.

Згідно з п. 1 ст. 152 ЦПК позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

З Ухвали випливає, що на час її прийняття відповідачі не є власниками акцій, на які накладається арешт. Суд має інформацію лише про номінальних утримувачів власників акцій.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.97 р. внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача, вважаємо, що Ухвала не відповідає вимогам п. 1 ст. 152 ЦПК.

Крім цього, згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК забезпечувати позови до державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій дозволяється тільки у формі заборони провадити певні дії.

Оскільки відповідно до Ухвали відповідачами по справі є виключно юридичні особи, суд не мав права забезпечувати позов до них будь-якими іншими заходами, крім заборони провадити певні дії.

Також заслуговує на увагу те, що відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК забезпечення позову допускається у будь-якій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В свою чергу, згідно з Ухвалою мотивами задоволення клопотання позивача про забезпечення позову визначена "можливість розширення кола відповідачів, що може ускладнити розгляд справи".

Підсумовуючи вищеперелічене, вважаємо, що при прийнятті Ухвали судом не дотримано ряд вищезазначених вимог ЦПК, що надає підстави оскаржити її в апеляційному чи касаційному порядку.

Щодо порядку виконання Ухвали суду.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 157 ЦПК подача скарги не зупиняє виконання Ухвали суду про забезпечення позову, а також не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 156 ЦПК ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Так, згідно з ст. 349 ЦПК виконання рішень судів здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р. (далі - Закон), до ч. 2 ст. 24 Закону державний виконавець у 3- денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Законом встановлено спеціальний порядок накладення арешту на цінні папери. Так, відповідно до ч. 5 ст. 55 Закону арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 5 Порядку накладення арешту на цінні папери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.99 р. N 1744 (далі - Порядок), для накладення арешту на цінні папери державний виконавець відповідно до законодавства виносить окрему постанову або в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає факт накладення арешту на майно.

Відповідно до п. 8 Порядку цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та знерухомлені цінні папери, на які накладено арешт, обмежуються в обігу шляхом здійснення зберігачем відповідної облікової операції невідкладно після отримання копії постанови державного виконавця. У цьому разі частина або вся кількість цінних паперів на рахунку власника обмежується в обігу шляхом виконання відповідного облікового запису.

Підсумовуючи вищевикладене, вважаємо, що виконання Ухвали суду про забезпечення позову повинно здійснюватись за умови винесення державним виконавцем відповідної постанови.