Про внесення змін та доповнень до розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.95 N 02-5/451 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних податкових інспекцій та зворотнім стягненням списаних ними у безспірному порядку сум"

У зв'язку з виникненням питань щодо застосування роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.95 N 02-5/451 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних податкових інспекцій та зворотнім стягненням списаних ними у безспірному порядку сум" Президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне внести до роз'яснення такі зміни та доповнення.

1. У пункті 3 слова "Згідно з пунктом 4 статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" та" замінити словами "Відповідно до".

2. У пункті 4 третє речення викласти у такій редакції: "Такий обов'язок згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" (у редакції від 18.02.97) припиняється лише зі сплатою податку, збору (платежу) або його скасуванням".

3. У пункті 5 слова "пунктами 3, 4 статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" виключити.

4. У пункті 6 слова "Законами України "Про систему оподаткування" та "Про державну податкову службу в Україні" замінити словами "Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

5. У пункті 9 слова "пунктом 6 статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" виключити.

6. Пункт 10 викласти у такій редакції:

"10. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" обов'язок юридичної особи щодо сплати податку, збору (обов'язкового платежу) припиняється їх скасуванням. Що ж до заборгованості за податком, збором (обов'язковим платежем), яка виникла до їх скасування, то вона підлягає погашенню (стягненню) на загальних підставах, якщо законом не передбачено інше, зокрема, пунктом 3 розділу II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування".

Порядок стягнення податку, збору (обов'язкового платежу), а також фінансових санкцій та пені, зокрема, прийняття відповідних рішень податковими інспекціями, видання розпоряджень на безспірне стягнення грошових сум тощо визначається тими нормами законодавства, які були чинними на момент справляння відповідного податку, збору (платежу), а також стягнення фінансових санкцій щодо цього податку, збору (платежу)".

7. Пункт 12 виключити.

У зв'язку з цим пункти 13-17 вважати пунктами 12-16.

8. У першому абзаці пункту 13 слова "пункт 6 статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" виключити.

Доповнити пункт абзацами третім-восьмим такого змісту:

"У вирішенні відповідних спорів арбітражним судам слід враховувати таке.

13.1. У випадках, передбачених пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", питання про визнання угод недійсними повинні вирішуватись відповідно до вимог глави 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, зокрема, підстави визнання угод недійсними. Що ж до наслідків визнання угоди недійсною, то у цих випадках вони настають у вигляді стягнення в доход держави одержаних за угодою коштів. Згаданий Закон не ставить настання таких наслідків у залежність від наявності у сторін умислу та від тієї обставини, кому було реалізовано товари (продукцію) - юридичним особам чи громадянам, і не передбачає звернення стягнення на користь держави одержаного за угодою майна.

Отже у разі подання податковою інспекцією доказів невідповідності угоди вимогам закону та розміру одержаних її сторонами грошових сум арбітражний суд приймає рішення про визнання угоди недійсною та про стягнення у доход держави одержаних за угодою коштів. Звернення державної податкової інспекції з позовом про стягнення в доход держави одержаних підприємством, установою чи організацією коштів може мати місце і в тих випадках, коли нею встановлено факти надходження цих коштів на розрахунковий рахунок відповідної юридичної особи без установлених законом підстав. У цьому разі позивач повинен подати докази того, що кошти зараховані на розрахунковий рахунок відповідача незаконно, тобто без підстав, передбачених законом чи угодою, яка відповідає вимогам закону.

13.2. Відповідно до пункту 3 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів" у разі якщо підприємство чи організація своєчасно подали до установи банку платіжні доручення на перерахування належних платежів, розпорядження про безспірне стягнення сум не видаються. Однак ця обставина не позбавляє податковий орган права подати до арбітражного суду заяву про звернення стягнення на майно недоїмника за відсутності у нього коштів.

Таке право податковий орган має і в тому разі, коли стягненню підлягають суми фінансових санкцій та пені.

При цьому чинне законодавство не передбачає винятків з порядку доарбітражного врегулювання відповідних спорів".

9. Доповнити пункт 16 роз'яснення абзацом другим такого змісту:

"У разі якщо державна податкова інспекція ухиляється від виконання рішення арбітражного суду щодо повернення з бюджету (цільового фонду) грошових коштів, її може бути притягнуто до відповідальності, встановленої статтею 119 Арбітражного процесуального кодексу України".

10. Доповнити роз'яснення пунктами 17 і 18 такого змісту:

"17. У випадках, коли у заяві позивача про визнання недійсним акта державної податкової інспекції і зворотнє стягнення списаних у безспірному порядку грошових сум вміщено вимоги щодо забезпечення позову або таку заяву подано окремо, арбітражному суду слід виходити з того, що у разі задоволення позову безпідставно списані кошти повертаються з бюджету. Отже реальної загрози неможливості або утруднення виконання рішення як підстави для вжиття заходів забезпечення позову фактично не може бути. Тому подібні вимоги заявників задоволенню не підлягають.

18. При застосуванні цього роз'яснення арбітражним судам необхідно враховувати, що відповідно до Указу Президента України від 22 серпня 1996 року N 760/96 "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" (з подальшими змінами та доповненнями) на базі Головної державної податкової інспекції України, місцевих податкових інспекцій, що ліквідуються, утворено Державну податкову адміністрацію України та місцеві державні податкові адміністрації, які до правового врегулювання їх статусу здійснюють функції та повноваження державних податкових інспекцій, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими актами законодавства і є правонаступниками відповідних податкових інспекцій".