Щодо договору підряду

На Ваш лист Міністерство праці та соціальної політики в межах своєї компетенції повідомляє.

Відповідно до п.2 статті 837 Цивільного кодексу, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Своєю чергою, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядчик (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. Для виконання договорів побутового підряду, будівельного підряду, підряду на проведення проектних та пошукових робіт одержувати спеціальний дозвіл треба в тому випадку, якщо інше не встановлене положеннями цього Кодексу про ці види договорів. Для виконання всіх інших договорів підряду одержання виконавцями спеціального дозволу не передбачене.

Згідно з діючим Цивільним кодексом, договір підряду є цивільно-правовим договором, який укладається між фізичною особою та юридичною особою на виконання певної роботи. Стаття 24 Цивільного кодексу дає поняття фізичної особи - фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), у той же час повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором або яка бажає займатися підприємницькою діяльністю (статті 34, 35 Цивільного кодексу).

Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Отже, згідно з нормами Цивільного кодексу, фізичні особи, рівно як і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, мають право бути учасниками цивільно-правових відносин, а саме, бути однією із сторін при укладанні договорів підряду.

За договором підряду оплачуються результати праці, які визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг), на підставі яких провадиться їхня оплата. Проте у трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас, відповідно до п."а" ч.3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Статтею 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах або у фізичних осіб. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.