Про застосування деяких норм Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів

У вирішенні арбітражними судами спорів, пов'язаних із стягненням залізницями України з власників під'їзних колій та портів плати за користування вагонами, постали проблемні питання щодо застосування деяких норм Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457 (далі - Статут) та Правил перевезення вантажів. Названі проблеми полягають у такому.

Статутом на відміну від запровадженої Статутом залізниць колишнього СРСР штрафної відповідальності за наднормативний простій вагонів введено плату за користування вагонами, яку зобов'язані вносити вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності (стаття 119 Статуту).

Чітких критеріїв визначення суб'єкта відповідної плати Статутом не встановлено. Єдиним винятком щодо визначення такого суб'єкта можна вважати лише приписи статті 73 Статуту, за змістом якої у разі обслуговування власниками під'їзних колій підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, відповідальність перед залізницею за користування вагонами несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Порядок визначення плати за користування вагонами встановлено Правилами користування вагонами і контейнерами (далі - Правила), затвердженими Міністерством транспорту України на підставі статей 5 та 119 Статуту.

Посилаючись на вимоги статей 73, 119 Статуту та Правила, залізниці України вимагають від портів та власників під'їзних колій внесення плати за користування вагонами з моменту передачі їм вагонів до моменту фактичного прийняття залізницею рухомого складу. Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається, зокрема, на підставі "Пам'ятки про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45. Зазначена Пам'ятка заповнюється під час подачі або забирання вагонів і підписується відповідальною особою станції і вантажовласника, якими поряд з вантажовідправником і вантажоодержувачем та іншими суб'єктами плати за користування вагонами названо порт і власника під'їзної колії (пунктом 2 Правил). Свої вимоги до власників під'їзних колій залізниці обгрунтовують також приписами пункту 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, згідно з якими відповідальність перед залізницею за користування вагонами підприємствами, які у межах залізничної під'їзної колії мають свої склади або колії, що до неї примикають, несе підприємство - власник під'їзної колії. Відповідні умови сторони зобов'язані включати до договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, форму якого затверджено як додаток до цих Правил.

Порти і власники залізничних під'їзних колій заперечують проти внесення плати за користування вагонами, посилаючись на те, що зазначені приписи Правил перевезень вантажів, затверджених Міністерством транспорту України, не відповідають нормам Законів України "Про транспорт", "Про залізничний транспорт" та Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки обов'язок щодо внесення відповідної плати не може покладатись на підприємство, яке фактично не користується вагонами для власних господарських потреб.

Власники під'їзних колій звертають увагу також на надання ними послуг десяткам і сотням підприємств різних галузей народного господарства, причому такі послуги надаються без участі у плануванні зазначеними підприємствами перевезень вантажів залізницею. Як зазначається у відповідних запереченнях, покладання обов'язку щодо внесення плати за користування вагонами на власників під'їзних залізничних колій в умовах хронічних неплатежів вкрай ускладнює здійснення ними господарської діяльності, призводить до їх банкрутства.

Особливо гостро зазначені проблеми постали у діяльності власників під'їзних колій - вантажно-транспортних управлінь у Донецькій області, клієнтами яких є, в основному, підприємства вугільної промисловості: заборгованість названих управлінь перед залізницею за користування вагонами залізниці складає суму, яка обчислюється мільйонами гривень. У зв'язку з цим Донецькою залізницею практикується укладання з вантажно-транспортними управліннями - власниками під'їзних залізничних колій та клієнтами цих управлінь договорів про порядок розрахунків за користування вагонами, якими передбачається внесення відповідної плати підприємствами, що безпосередньо користуються вагонами для власних господарських потреб.

Проте практика вирішення спорів, пов'язаних із стягненням залізницею плати за користування вагонами, засвідчила, що укладання таких тристоронніх договорів не виключає виникнення конфліктних ситуацій у взаємовідносинах залізниці, вантажно-транспортних управлінь та підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії свої склади або залізничні колії, які до неї примикають. У першу чергу це пов'язано з різним тлумачення поняття "користування вагонами", яке відсутнє у Статуті.

З метою забезпечення однакового застосування норм Статуту і Правил перевезень вантажів як залізницями, так і вантажовідправниками, вантажоодержувачами, портами, власниками залізничних під'їзних колій, підприємствами, установами, організаціями, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності та запобігання виникненню згаданих суперечок існує нагальна необхідність у наданні Кабінетом Міністрів України офіційного тлумачення вжитого у Статуті поняття "користування вагонами" або у внесенні доповнення до статті 6 Статуту, яке визначало б згадане поняття.

Водночас не виключаємо можливості обговорення порушених у цьому зверненні проблемних питань за участю Міністерства транспорту України, Укрзалізниці, портів та вантажно-транспортних управлінь.