Методичні рекомендації щодо застосування комерційними банками Закону України "Про банкрутство"

1. При здійсненні кредитних взаємовідносин комерційних банків (далі - банки) з підприємствами (організаціями) у разі невиконання їми прийнятих на себе зобов'язань щодо погашення боргу за позиками, банки керуються Законом України "Про банкрутство", який затверджено Постановою Верховної Ради України 14 травня 1992 року за N 2344-12.

У законі передбачені умови і порядок визнання юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - банкрутами з метою задоволення вимог кредиторів, та визначена правова основа ліквідації неплатоспроможного підприємства (організації), якщо попереднє проведення реорганізаційних заходів не дало позитивного результату.

Слід зазначити, що дія цього закону не поширюється на іноземні юридичні особи та міжнародні організації, постійне місцезнаходження яких є за межами України.

2. Терміни, що використовуються у цих Методичних рекомендаціях, мають таке визначення:

Банкрутство - це неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності у встановлений строк задовольнити вимоги кредиторів, повернути кредити банку та забезпечити обов'язкові платежі до бюджету.

Суб'єктами банкрутства можуть бути лише юридичні особи, що зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, і які не взмозі задовольнити визнані ними претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами (далі іменуються боржниками).

Сторонами у справах про банкрутство є кредитори і боржник (після постанови арбітражного суду - банкрут), іншими учасниками провадження визнаються санатори, ліквідатори, розпорядник майна та банки, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника.

Кредитори - громадяни або юридичні особи (у тому числі банки), які мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

Санація (оздоровлення) - система заходів щодо відвернення банкрутства підприємства (організації).

Санатори - громадяни або юридичні особи, які виявили бажання задовольнити вимоги кредиторів до підприємства-боржника.

3. У разі неповернення боржником кредитів у строк, визначений кредитним договором, банк може, до звернення із заявою до арбітражного суду, вимагати від боржника розробки конкретних заходів з встановленням строків поліпшення його фінансового стану.

Банк, розглянувши запропоновані заходи, приймає рішення щодо можливого продовження протягом трьох місяців кредитних відносин з боржником або, переконавшись у відсутності перспектив погашення простроченої заборгованості і тих кредитів, строк повернення яких за кредитним договором навіть не настав, звертається з письмовою заявою до арбітражного суду для порушення справи про банкрутство боржника.

У заяві зазначаються найменування арбітражного суду, до якого вона подається, повне найменування і поштові реквізити боржника, банківські реквізити із зазначенням розміру боргу.

До заяви банк додає такі документи:

- бухгалтерський баланс боржника;

- інформацію, що свідчить про фінансовий і майновий стан боржника;

- кредитний договір з боржником;

- договір застави, гарантію чи поручительство з обгрунтуванням причин їх невиконання;

- відомості про залишки коштів на рахунках боржника у банку на дату подання заяви та стану заборгованості за позиками банку із строками погашення;

- строкові зобов'язання, що підтверджують цю заборгованість;

- список кредиторів боржника, платіжні документи яких знаходяться у банку (претензії, позови, акцептовані платіжні вимоги - доручення, акти тощо);

- інша інформація за розсудом керівника банку;

- перелік документів, що надаються із заявою, та інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги банку, додаються в копіях, засвідчених належним чином.

4. Арбітражний суд, не пізніше п'яти днів з дня надходження від банку заяви, виносить і надсилає боржникові, кредиторам та банку ухвалу про порушення провадження у справі. В ухвалі вказується про прийняття заяви, призначенні справи до розгляду у попередньому засіданні, а також вимагаються необхідні для розгляду справи додаткові документи.

У попередньому засіданні, яке проводиться не пізніше ніж через один місяц з дня порушення справи, арбітражний суд оцінює подані документи, заслуховує пояснення банку і сторін, розглядає їх клопотання.

З метою виявлення усіх кредиторів і можливих санаторів, банк, у разі покладання на нього арбітражним судом цих зобов'язань, подає до офіційних друкованих органів Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" і "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство з зазначенням повного найменування боржника, його юридичної адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси арбітражного суду, номера справи.

Кредитори, у місячний строк з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство, мають подати до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. За результатами розгляду цих вимог арбітражний суд своєю ухвалою, щодо кожного кредитора окремо, визнає їх чи відхиляє.

Заява банку про порушення справи про банкрутство оподатковується державним митом у розмірі 5 мінімальних заробітних плат (без індексації), відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито". У разі, якщо банк виступає в ролі санатора, його заява державним митом не оподатковується.

5. Арбітражний суд, за результатами попереднього засідання, у разі необхідності, може призначити розпорядником майна боржника банк, який подав заяву, надавши йому повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника. Банк, як розпорядник майна, несе відповідальність за неналежне здійснення зазначених повноважень і не має права втручатись в оперативно-господарську діяльність боржника, якщо ця діяльність не стосується випадків відчуження або іншої передачі майна, що належить боржникові. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення арбітражним судом ліквідаційної комісії.

У разі, якщо арбітражним судом прийнято рішення про створення уповноваженого комітету кредиторів, банк входить до його складу. Комітет кредиторів, у разі надходження пропозицій від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом, розглядає запропоновані строки виконання цих зобов'язань та надає свою згоду. Відповідно до цього, арбітражний суд може винести ухвалу про припинення провадження у справі і проведення санації боржника.

В ухвалі арбітражний суд затверджує узгоджені кредиторами, санаторами і боржником умови санації боржника, а саме:

1) угоди між боржником і санатором про переведення боргу;

2) реорганізації (приватизації) юридичної особи боржника;

3) виплати санатором боргу кредиторам (термін, послідовність, тощо).

Право вибору умов проведення санації державних підприємств покладено на Міжвідомчу комісію з питань санації державних підприємств, яка розглядає пропозиції міністерств і відомств щодо фінансової підтримки державних підприємств.

6. У разі відсутності пропозицій щодо проведення санації боржника, або незгоди кредиторів з умовами її проведення, арбітражний суд визнає боржника банкрутом і приймає відповідну постанову про це. Право визнання боржника банкрутом надається тільки арбітражному суду.

В постанові про визнання боржника банкрутом призначаються ліквідатори з числа представників зборів кредиторів, банку, фінансових органів, а також Фонду державного (комунального) майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство. На ліквідаторів покладаються обов'язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів.

Копія постанови арбітражного суду про визнання боржника банкрутом надсилається банкові, який подав заяву, а також іншим органам.

Призначені постановою арбітражного суду ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію, до складу якої входять представник банку, який має вимоги до банкрута щодо повернення кредитів, а також розпорядник майна боржника. Ця комісія управляє майном банкрута, розпоряджається ним, вживає заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, реалізує майно банкрута і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів, відповідно до Закону України "Про підприємства" (887-12).

Ліквідаційна комісія відкриває ліквідаційний рахунок згідно з Правилами Національного банку України про відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків

7. Після одержання копії постанови про визнання боржника банкрутом банк відразу припиняє нарахування пені та процентів з усіх видів заборгованості банкрута; строки усіх боргових зобов'язань банкрута вважаються такими, що минули.

Арбітражний суд за поданням банку може визнати недійсною:

- будь-яку угоду щодо продажу майна боржника, здійсненого протягом трьох місяців до початку порушення справи про банкрутство, якщо її здійснено в інтересах зацікавленої особи з боку боржника;

- будь-яку угоду боржника щодо продажу майна протягом одного року до початку порушення справи про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховування цього майна або несплати боргів, якщо боржник в результаті угоди отримав набагато менше, ніж реальна ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став неплатоспроможним в результаті виконання цієї угоди.

8. З метою погашення боргу стягнення може бути звернено за рішенням ліквідаційної комісії на усе майно банкрута, що належить йому на праві власності або повного господарського володіння. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, направляються на задоволення претензій кредиторів за такою черговістю:

- покриття витрат, пов'язаних із порушенням справи про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна, а також на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою;

- виконання зобов'язань щодо працівників підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат за акціями трудового колективу);

- задоволення вимог за державними і місцевими податками та неподатковими платежами до бюджету і вимог органів державного страхування та соціального забезпечення;

- задоволення вимог кредиторів, у тому числі банків, щодо повернення кредитів, не забезпечених заставою, навіть якщо строк їх повернення за відповідною угодою ще не настав;

- задоволення вимог щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат за акціями членів трудового колективу;

- інші вимоги.

Вимоги кожного наступного пункту задовольняються після повного задоволення вимог попереднього.

У разі недостатності майна для повного задоволення усіх вимог за одним пунктом, претензії задовольняються пропорційно сумі, належній кожному кредиторові. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Вимоги банку у незадоволеній сумі відносяться на його фінансові результати.

Вимоги, заявлені після закінчення встановленого для їх подання строку, не розглядаються і відповідні борги вважаються погашеними.

Кошти, що залишилися після задоволення державним підприємством-банкрутом вимог кредиторів і членів трудового колективу, зараховуються до відповідного позабюджетного фонду приватизації.

9. Арбітражний суд, після одержання від ліквідаційної комісії ліквідаційного балансу, виносить ухвалу про ліквідацію (реорганізацію) юридичної особи-банкрута, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення усіх вимог кредиторів у юридичної особи не залишилось майна або залишок майна менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

У разі достатності майна для нормального функціонування, юридична особа вважається вільною від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність.