Державна служба України з питань праці
Лист
| 05.10.2017 № 9891/4/4.1-дп-17 |
Щодо надання роз’яснень
Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув лист Українського бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит" від 19.09.2017 №263-К щодо надання роз’яснень та повідомляє.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що за кожним громадянином закріплено гарантоване право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Порядок і умови сумісництва визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (далі — постанова №245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну України від 28.06.1993 №43, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 30.06.1993 за №76 (далі — Положення №43).
Відповідно до пункту 1 Положення №43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Відповідно до пункту 1 постанови №245 робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина у вільний від основної роботи час.
Законодавством не обмежується кількість підприємств, установ, організацій, де працівник може працювати за сумісництвом.
Отже, за сумісництвом можна працювати на одному, двох або більше підприємствах, в установах, організаціях і на бажання працівника мати в трудовій книжці відповідний запис з кожного місця роботи.
Проте за будь-яких обставин одне місце роботи працівника має бути основним.
Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
— роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
— роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
— роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
— працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно— правовими договорами в одного роботодавця більше року;
— роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");
— роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
— роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
— роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
Разом із тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.
| Директор | І. Дегнера |