Про пенсію у зв’язку з втратою годувальника

Розглянувши Ваш інформаційний запит […] Пенсійний фонд України повідомляє.

Відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058) пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Непрацездатними членами сім’ї вважаються, зокрема:

– діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років (частина друга статті 36 Закону № 1058).

Відповідно до статті 38 Закону № 1058 пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 Закону № 1058.

Непрацюючим пенсіонерам розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 Закону № 1058, перераховується у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності (абзац другий частини третьої статті 42 Закону № 1058).

Отже, у разі навчання за денною формою навчання у вищезазначених учбових закладах пенсія у зв’язку з втратою годувальника виплачується особі до закінчення навчання, однак не довше ніж до досягнення нею 23 років, незалежно від факту роботи.