ГУ ДФС у м. Києві
Лист
| 31.08.16 № 19435/10/26-15-40-03-19 |
Правові відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс). Зокрема, Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Перелік платників, об'єкти та база оподаткування, підакцизні товари та ставки, умови нарахування та сплати акцизного податку визначені Розділом VI Кодексу.
Відповідно до п.п. 212.1.1. п. 212.1 ст. 212 Кодексу особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини, є платником акцизного податку. Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок виробнику (п. 212.2. ст. 212 Кодексу).
Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі (п.п. 14.1.41. п. 14.1. ст. ст. 14 Кодексу).
Згідно з п.п. 231.1.1 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів.
При передачі підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі (п. 216.5. ст. 216 Кодексу).
Суми податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, визначаються виробником (переробником), виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату відвантаження готової продукції її замовнику або за його дорученням іншій особі (п.п. 217.2. ст. 217 Кодексу).
Відповідно до ст. 229 Кодексу оподаткування деяких підакцизних товарів залежить від напряму їх використання та має певні особливості.
Так, згідно з п.п. 229.1.1. п. 229.1 ст. 229 Кодексу акцизний податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, зокрема, із:
- біоетанолу, що використовується підприємствами для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;
- біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива.
При цьому, паливо моторне сумішеве – це види палива, отримані в результаті змішування палива, одержаного з нафтової сировини, з біоетанолом та добавками на основі біоетанолу, біодизелю або іншими біокомпонентами, вміст яких відповідає вимогам нормативних документів на паливо моторне сумішеве (п.п. 14.1.141. п. 14.1. ст. 14 Кодексу).
Біоетанол - спирт етиловий зневоджений, який виготовлений з біомаси для використання як біопаливо та належить до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД (п.п. 14.1.14. п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
На підприємствах, де використовують спирт за нульовою ставкою, встановлюються податкові пости (п.п. 229.1.14. п. 229.1 ст. 229 Кодексу).
До отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), біоетанолу, що використовуються для виробництва окремих видів продукції та на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, видається податковий вексель на суму податку, нарахованого на обсяг спирту, що отримується виходячи із ставки, визначеної у п. 215.3 ст. 215 Кодексу (п.п. 229.1.2. п. 229.1. ст. 229).
- нафтопереробними заводами (чи іншими суб'єктами господарювання), які використовують біоетанол для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;
- виробниками біопалива.
Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується суб'єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції, встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1257 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб'єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції" (далі – Постанова, Порядок № 1257).
Строк, на який видається податковий вексель підприємствами-виробниками для виробництва окремих видів продукції, не може перевищувати 90 календарних днів (п.п. 229.1.3. п. 229.1 ст. 229 Кодексу).
Податковий вексель вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання спирту етилового для виробництва продукції, визначеної в п.п. 229.1.1 п. 229.1. ст. 229 Кодексу.
Відповідно до п. 11 Постанови, Порядку № 1257 для погашення податкового векселя векселедавець подає векселедержателю довідку про цільове використання спирту етилового у перерахунку на 100-відсотковий спирт етиловий за затвердженою формою.
Довідка про цільове використання спирту етилового складається на основі первинних документів та погоджується з представником податкового поста, встановленого на підприємстві, де використовують спирт етиловий за нульовою ставкою.
Обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам незалежно від їх відносин з векселедавцем (п.п. 229.1.6. п. 229.1 ст. 229 Кодексу).
Векселедавець у разі нецільового використання спирту етилового є платником акцизного податку відповідно до п.п. 212.1.7 п. 212.1 ст. 212 Кодексу з урахуванням обсягу спирту, використаного не за призначенням, та несе відповідальність, передбачену п.п. 229.1.17 п. 229.1 ст. 229 Кодексу.
Разом з тим, з огляду на те, що виходячи зі змісту листа, неможливо встановити умови укладеного договору, повідомляємо що надання будь-яких висновків щодо випадку виникнення податкових взаємовідносин, про які йдеться у листі, можливе за результатами детального аналізу положень договору, документів та матеріалів, що дозволять ідентифікувати предмет запиту.
Крім того зазначаємо, що ст. 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
Згідно із ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи Головного управління ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
| Заступник начальника | Е.М. Пруднікова |