Про стягнення недоотриманої заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, ДСА, Управління ДСА в Житомирській області, Територіального управління ДСА в Житомирській області про стягнення недоотриманої заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання, встановила:

Вищий адміністративний суд України оскаржуваною ухвалою від 24 вересня 2009 року відмовив ДСА у задоволенні клопотання про відстрочення виконання ухвали цього суду від 22 липня 2009 року щодо сплати судового збору та повернув ДСА касаційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року.

У скарзі до Верховного Суду України ДСА, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС), просить Верховний Суд України скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги. На обґрунтування скарги ДСА послалася на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2007 року у справі за аналогічним позовом, у якій, на її думку, одні й ті самі норми права застосовані інакше, ніж у справі, що розглядається.

Виконуючи покладений на Верховний Суд України частиною 1 статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року N 3018-III "Про судоустрій України" обов'язок щодо забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у цій справі має місце неоднакове, порівняно з іншими справами, застосування Вищим адміністративним судом України положень статті 88КАС, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 88 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Як убачається з оскаржуваної ухвали касаційного суду, ДСА звернулась до Вищого адміністративного суду України з клопотанням про відстрочення виконання ухвали цього суду від 22 липня 2009 року, якою касаційну скаргу ДСА було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків у зв'язку з несплатою судового збору.

Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання ДСА, в якому остання указувала на відсутність фінансування, додавши до нього відповідний документ, послався лише на безпідставність заявлених вимог, не навівши будь-якого правового обґрунтування.

Відповідно до статті 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення касаційного суд порушує принцип забезпечення касаційного оскарження рішень адміністративного суду, передбачений статтею 13 КАС, та унеможливлює вирішення справи протягом розумного строку.

З огляду на викладене ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на розгляд до цього суду для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору та прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2009 року скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору та прийняття касаційної скарги Державної судової адміністрації України.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.