ГУ ДФС у м. Києві
Лист
| 18.12.2015 № 19222 /10/26-15-15-01-18 |
ГУ ДФС у м. Києві розглянуло звернення щодо оформлення двостороннього договору і в межах своїх повноважень повідомляє.
Основу правового регулювання відносин транспортного експедирування становлять норми гл. 65 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України), ст. 316 Господарського Кодексу України, Законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 р. №1955-IV (далі – Закон №1955-IV), "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. №959-XII (далі – Закон №959-XII), "Про транзит вантажів" від 20 жовтня 1999 р., інших нормативно-правових актів, що видаються відповідно до них, а також міжнародні договорів. При цьому діє правило, закріплене в ч. 3 ст. 929 ЦК України, за яким умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону №1955-IV визначено, що транспортно-експедиторська діяльність – підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації й забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Ця діяльність здійснюється суб'єктом господарювання – експедитором (транспортним експедитором), який за дорученням клієнта й за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється на підставі договорів транспортного експедирування, які укладаються письмово. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 ЦК України, ст. 9 Закону №1955-IV).
Цей договір є двостороннім (обидві сторони наділені і правами, і обов'язками), консенсуальним (набуває чинності з моменту досягнення згоди між сторонами) і відплатним (експедитор надає послуги на платних засадах).
Відповідно ст. 4 Закону № 1955-IV передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними й іншими компаніями, які є резидентами або нерезидентами України.
Факт надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезення має підтверджуватися єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних, залізничних накладних тощо), у яких відображається шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення. Факт прийняття послуг може бути додатково підтверджено двостороннім актом приймання-передачі послуг.
Відповідно до ст. 4 Закону № 959-XII діяльність з надання українським суб’єктом господарювання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності є одним з видів ЗЕД. До таких послуг відносяться: виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України.
Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність. Зокрема, вони регулюються ЦК України (статті 382–383), Законами України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 р. № 2709-IV (статті 31–35), "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. № 959-XII (ст. 6), Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Мінекономіки від 06.09.2001 р. № 201, Законом № 1955-IV
Поряд з цим, повідомляємо, що порядок оподаткування ПДВ транспортно-експедиторської діяльності роз’яснено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій Наказом ДПС України від 06.07.2012 N 610.
Згідно із статтею 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
| Заступник начальника | Е.М. Пруднікова |