Щодо визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефіціарного власника)

Державна фіскальна служба України за результатами аналізу рішень Вищого адміністративного суду України з питання застосування пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в частини визначення терміна "бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу" повідомляє таке.

Відповідно до пункту 103.2 статті 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів, і не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (пункт 103.3 статті 103 Кодексу).

Вказані положення узгоджуються з приписами чинних договорів про уникнення подвійного оподаткування, зокрема, застосуванням в статтях 10 "Дивіденди", 11 "Проценти" та 12 "Роялті" таких договорів словосполучення "якщо одержувач фактично має право на них".

Водночас легальне визначення терміна "бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу" як в Кодексі, так і в міжнародних договорах відсутнє.

Вищий адміністративний суд України, надаючи тлумачення зазначеного вище терміна, у своєму рішенні від 24.03.2014 р. № К/800/52155/13 виходить із того, що "фактичний отримувач доходу" не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "уникнення від сплати податків", і з урахуванням таких основних принципів, як-то "запобігання зловживання положеннями договору". Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України фактично виходить з того, що для визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефіціарного власника) необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю. При визначенні фактичного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на нерезидента ризики.

Отже, передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (в рамках угоди або серії угод) з джерелом їх походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

Цей лист зобов'язую довести до відома юридичних та інших зацікавлених підрозділів для врахування під час проведення контрольно-перевірочних заходів, здійснення процедур адміністративного оскарження та супроводження справ у судах.