Щодо порядку подання податкової звітності та сплати до бюджету податку на майно у вигляді податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю за придбану у грудні 2015 року будівлю деревообробного цеху і земельну ділянку.

Головне управління ДФС у Рівненській області розглянувши лист з наступного питання повідомляє.

Щодо порядку подання податкової звітності та сплати до бюджету податку на майно у вигляді податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю за придбану у грудні 2015 року будівлю деревообробного цеху і земельну ділянку.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості та/або нежитлової нерухомості декларація платником-юридичною особою подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади (п.п. "ґ" п.п. 14.1.129 Прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Разом з тим, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

З метою застосування норм п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ до будівель промисловості відносяться об’єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, належать до класу 1251 "Будівлі промислові" (підкласи 1251.1-1251.9).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Отже, будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Обмежень щодо використання або невикористання таких об’єктів нерухомості п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ не передбачено.

Промислове підприємство - це підприємство, що виробляє промислову продукцію у визначених обсягах згідно з заданою технологією.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва – це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар’єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Тобто, з метою застосування норм п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 відносяться до вищеперерахованих секцій:

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) належать будівлі промислові – будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Тобто, не підлягають оподаткуванню будівлі промисловості, які відповідно до наявних документів відповідають вищезазначеним вимогам.

Стосовно порядку справляння земельного податку повідомляємо таке. Відповідно до ст. ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Тобто, єдиною умовою звільнення юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи від сплати земельного податку є безпосереднє використання земельних ділянок для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦКУ).

У разі здійснення юридичними особами підприємницької діяльності шляхом передачі в оренду будівель (споруд, їх частин), в статутах таких осіб зазначається, що це є одним з видів або єдиним видом їх діяльності. Тобто, саме будівлі (споруди, їх частини) використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи вищенаведене, земельні ділянки, на яких розташовані передані в оренду будівлі (споруди, їх частини), не використовуються для здійснення підприємницької діяльності і при укладенні договорів оренди повинна чітко зазначатись плата за користування земельними ділянками.

Отже, юридичні особи – платники єдиного податку, що є власниками земельних ділянок або постійні землекористувачі, за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), переданими іншим суб’єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території, повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах незалежно від виду діяльності, у тому числі якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності. У разі передачі в оренду частини будівлі земельний податок обчислюється пропорційно площі, яку передано у оренду.

Для визначення розміру площі, нормативної грошової оцінки та цільового призначення земельної ділянки, за яку необхідно сплачувати земельний податок, у разі передачі в оренду частини будівлі (споруди), з врахуванням норми п. 286.1 ст. 286 ПКУ, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні звертатись до відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва.

При підготовці даного листа використані роз’яснення, які розміщені на загально–доступному інформаційно–довідковому ресурсі Державної фіскальної служби України у категоріях 106.02 "Податок на нерухоме мано, відмінне від земельної ділянки" та 112.01 "Плата за землю".