Щодо індексації грошових доходів та тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів

Міністерство соціальної політики України розглянуло запит <...> і повідомляє.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (із змінами) (далі - Порядок), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Враховуючи зазначене, якщо відбувається підвищення заробітної плати за рахунок зростання надбавки, яка не має разового характеру та передбачена чинним законодавством, це впливає на визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації.

Надбавка за складність і напруженість у роботі передбачена чинним законодавством і є об'єктом індексації. Місяць, в якому встановлюється зазначена надбавка, та місяць, в якому збільшується розмір надбавки, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації.

При цьому, якщо зазначена надбавка була встановлена працівнику, а потім деякий час не виплачувалась, і знов була встановлена працівнику у такому ж або меншому розмірі, то місяць повторного встановлення надбавки, на нашу думку, не є підставою вважати місяць базовим.

У разі зменшення грошового доходу працівника, зокрема, за рахунок надбавки за складність і напруженість у роботі, базовим місяцем залишається місяць встановлення зазначеної надбавки.

Що стосується тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів, то відповідно до ст. 53 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 цього Кодексу , скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

У ст. 53 КЗпП України йдеться про скорочення тривалості не робочого часу, а роботи. Це дає підставу для висновку про те, що ця стаття сама по собі не передбачає скорочення робочого часу, а лише вимагає його перерозподілу таким чином, щоб напередодні святкових, неробочих і вихідних днів тривалість роботи скорочувалася за умови, щоб норма робочого часу в цьому зв'язку не скорочувалася.

Разом з тим на практиці ст. 53 КЗпП України розуміється таким чином, що нею передбачено скорочення тривалості робочого часу.

До 10 березня 1956 року у СРСР діяла норма робочого часу - 8-годинний робочий день. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 08.03.56 р. тривалість робочого дня (тобто норма робочого часу) напередодні святкових і вихідних днів була скорочена на 2 години.

Після введення в дію Кодексу законів про працю Українською РСР (30 травня 1972 року) у державі вже здійснювалася досить активна соціальна політика.

Таким чином, напередодні святкових і неробочих днів тривалість робочого часу скорочується на одну годину як при шестиденному, так і при п'ятиденному робочому тижні. У кінцевому підсумку це приводить до відповідного скорочення робочого тижня, який при цьому складає не 40, а тільки 39 годин (при одному святковому чи неробочому дні на тиждень).