Щодо нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток суб’єктом господарювання при виплаті дивідендів юридичним та фізичним особам

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток суб’єктом господарювання при виплаті дивідендів юридичним та фізичним особам, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 ПКУ передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за винятком випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 пункту 57.1 -1 статті 57 ПКУ.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому, згідно абз. 4 пп. 57.1-1.3 п. 57.1-1 ст. 57 ПКУ, такі авансові внески не справляються у разі виплати дивідендів фізичним особам.

Таким чином, авансові внески із податку на прибуток у разі виплати дивідендів фізичним особам не справляються.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.