Щодо документального підтвердження витрат при продажі інвестиційних активів (акцій)

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Пунктом 162.1 ст. 162 ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи та фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентується п. 170.2 ст. 170 ПКУ.

Згідно із п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно із п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ інвестиційний прибуток розраховується якпозитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 ПКУ (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку.

Підпунктом 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ передбачено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до ст. 28 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон № 1576) акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками.

Статтею 33 Закону № 1576 передбачено, що акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій.

При цьому, на момент придбання Вами акцій діяли порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджений постановою Національного банку України від 02.02.1995 № 21 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 відповідно до яких приймання готівки касами підприємств проводилось за приходними касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошей видавалася квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і касира, завірена печаткою (штампом) касира.

Враховуючи наведене, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних паперів фізичною особою – платником податку, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Відповідно до п. 176.1 ст. 176 ПКУ платники податку зобов’язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов’язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого ПКУ, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов’язковим.

Крім того, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу, обчисленням і сплатою податку та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Отже, об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб вважається інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, підтверджені документами первинного обліку, пов’язані з придбанням такого інвестиційного активу, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться: договір, приходний касовий ордер, касовий чек, розрахункова квитанція тощо.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПКУ платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.