Про матеріальне забезпечення з Фонду

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) <…> в межах компетенції повідомляє наступне.

1. Відповідно до статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001 р, який діяв до 01.01.2015 р (далі – Закон № 2240), право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в нього тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві .

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р № 439, встановлено, що оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, які призначені йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Виплата допомоги погодинної непрацездатності здійснюється за рахунок коштів Фонду; сума виплати не відноситься до засобів підприємства, її виплата здійснюється на підставі Закону № 2240 .

Слід зазначити, що надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду працівникові після звільнення не буде порушувати норми статті 116 КЗпП .

Враховуючи вищевикладене, оскільки страховий випадок настав у період роботи, то застрахована особа має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

2. Відповідно до пункту 4.13 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 р № 12 (далі – Порядок № 12), часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси – через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій.

Сума оплати часткової вартості путівки, внесена застрахованою особою до каси, має бути перерахована на транзитний рахунок робочого органу Фонду протягом трьох банківських днів після її внесення.

За відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається (п. 4.14 Порядку № 12 ).

Відповідно до пункту 6.2 Порядку № 12 сума витрат Фонду за путівки, видані з порушенням цього Порядку, у тому числі невикористані, не береться до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Керуючись нормами статті 30 Закону № 2240 , страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Таким чином, путівка застрахованій особі видається тільки після оплати часткової вартості путівки.