Про розгляд звернення

Міністерство економіки України в межах компетенції розглянуло Ваше звернення від 01.09.2022 р. та повідомляє.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 19.07.2022 р. №2434-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність" (далі - Закон №2434-ІХ), яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у частині регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва.

Стосовно питань 1, 2

Згідно з частиною сьомою статті 495 КЗпП в умовах спрощеного режиму та за умови, що це не суперечить іншим положенням цього Кодексу, сторони трудового договору можуть з урахуванням положень глави III цього Кодексу на власний розсуд за взаємною згодою врегулювати свої відносини в частині виникнення і припинення трудових відносин, системи оплати праці, норм праці, розміру заробітної плати з урахуванням встановленої законом мінімальної заробітної плати, надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, норм робочого часу та відпочинку з додержанням нормальної тривалості робочого часу на тиждень, тривалості щотижневого безперервного відпочинку та інших прав і гарантій, визначених цим Кодексом.

Разом з тим відповідно до статті 7 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон №2136-IX) у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Згідно з частинами другою - четвертою статті 10 Закону №2136-IX роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №2136-IX встановлено, що цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини четвертої статті 13 та статті 15 цього Закону, які втрачають чинність з моменту завершення відшкодування працівникам та роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.

У зв'язку з цим вважаємо, що норми статей 47 та 116 КЗпП, у тому числі норми щодо видачі працівникові у день звільнення копії наказу (розпорядження) про звільнення, при укладенні трудового договору на умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин доцільно застосовувати з урахуванням норм Закону №2136-ІХ.

Стосовно питання 3

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві положення Закону №2434-ІХ встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та діє протягом дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", і втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Разом з тим КЗпП, законами №2434-ІХ, №2136-ІХ та іншими актами законодавства про працю, в тому числі тими, що діють на період воєнного стану, не передбачено підстав для припинення трудового договору у зв'язку з припиненням права сторін трудового договору застосовувати спрощений режим регулювання трудових відносин.

Разом з тим відповідно до абзацу другого частини другої статті 2 Закону №2136-ІХ з метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Водночас у разі продовження дії трудового договору після припинення або скасування воєнного стану, укладеного на умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, до таких відносин, на нашу думку, слід застосовувати загальні норми законодавства.

Одночасно інформуємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, мають інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер.