Про державне підприємство (обєднання)

7. Підприємство зобов'язане добиватися залучення всіх членів трудового колективу до розв'язання завдань прискорення науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції, рівня організації і культури виробництва, воно всемірно заохочує науково-технічну творчість трудящих. Підприємство організує роботу по винахідництву і раціоналізації на підприємстві, обмін досвідом, проводить огляди; створює групи якості, застосовує інші форми творчої участі трудящих у підвищенні якості; забезпечує схоронність технологічної, патентної і ліцензійної інформації.

1. Підприємство зобов'язане ефективно використовувати виробничий потенціал, підвищувати змінність роботи устаткування, здійснювати постійне оновлення його на передовій технічній і технологічній основі, добиватися всемірного зростання продуктивності праці. Воно формує програму безперервної модернізації своєї матеріально-технічної бази, зосереджує зусилля і ресурси на технічному переозброєнні та реконструкції виробництва на основі прогресивних проектів.

2. Технічне переозброєння, реконструкція і розширення здійснюються підприємством за рахунок фонду розвитку виробництва, науки і техніки, інших аналогічних фондів, а також кредитів банку і забезпечуються в першочерговому порядку необхідними ресурсами й підрядними роботами.

На проведення великомасштабних заходів щодо реконструкції та розширення діючого виробництва, а також на будівництво об'єктів соціального призначення в особливих випадках підприємству виділяються централізовані фінансові кошти. Перелік відповідних підприємств і об'єктів затверджується в державному плані.

3. Підприємство має право:

розробляти власними силами і на договірних засадах проектно-кошторисну документацію на здійснення робіт по технічному переозброєнню, реконструкції та розширенню діючого виробництва, а також на будівництво об'єктів невиробничого призначення;

затверджувати проектно-кошторисну документацію і титульні списки на об'єкти виробничого і невиробничого призначення, будівництво яких здійснюється за рахунок госпрозрахункового доходу колективу підприємства і кредитів банку;

затверджувати за погодженням з підрядчиками графіки виконання будівельно-монтажних робіт;

не приймати у розробників проектної документації застарілі проекти.

4. Технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючого виробництва підприємство здійснює, раціонально поєднуючи господарський і підрядний способи будівництва. Воно забезпечує додержання нормативних строків будівництва, норм освоєння виробничих потужностей і окупність вкладень.

Для виконання будівельно-монтажних робіт підрядним способом підприємство укладає договір підряду на весь період будівництва.

Підприємство-підрядчик забезпечує разом з замовником і субпідрядними організаціями введення в дію об'єктів будівництва у встановлені строки і несе відповідальність за їх якість.

1. Найважливішим напрямом діяльності підприємства повинне бути проведення активної соціальної політики як могутнього засобу підвищення ефективності виробництва, піднесення трудової та громадсько-політичної активності його працівників, виховання у них колективізму, утвердження соціалістичного способу життя. Підприємство зобов'язане виявляти турботу про поліпшення умов праці й побуту, задоволення інтересів і потреб своїх працівників, їхніх сімей, ветеранів війни та праці.

Трудовий колектив підприємства, кожен його працівник своєю високопродуктивною працею заробляє кошти для соціального розвитку. Можливості задоволення потреб колективу в соціальних благах визначаються кінцевими результатами роботи підприємства, госпрозрахунковим доходом колективу. Питання соціального розвитку розв'язуються трудовим колективом.

Свою соціальну діяльність підприємство веде, в тісній взаємодії з місцевою Радою народних депутатів.

2. Підприємство першорядного значення зобов'язане надавати активізації людського фактора, поліпшенню умов праці, посиленню її творчого змісту, поступовому перетворенню праці в першу життєву потребу. З цією метою підприємство:

добивається різкого зменшення, а в перспективі ліквідації важкої фізичної, монотонної і малокваліфікованої праці;

застосовує безпечні для працюючих і населення технологічні процеси виробництва, які відповідають вимогам санітарних норм і техніки безпеки, гарантує запобігання аваріям, нещасним випадкам і усунення виробничого травматизму;

широко впроваджує автоматизацію і механізацію, поліпшує організацію робочих місць, удосконалює організацію праці;

створює якнайсприятливіші умови для праці жінок;

подає всебічну допомогу молоді у підвищенні професійної підготовки, загальноосвітнього і культурного рівня.

3. Для створення працівникам сприятливих соціальних умов безпосередньо на виробництві підприємство:

організує громадське харчування, забезпечує всіх працівників гарячими обідами, використовує при потребі кошти фонду соціального розвитку для здешевлення харчування у своїх їдальнях та буфетах, активно розвиває власне підсобне сільське господарство;

поліпшує медичне обслуговування працівників, добивається зниження захворюваності, забезпечуючи комплексний підхід до профілактичної і лікувальної діяльності, безплатно надає приміщення закладам охорони здоров'я, розширює і зміцнює лікувально-профілактичну базу;

активно розвиває різноманітні платні послуги, добиваючись якнайповнішого задоволення запитів працівників, сприяє раціональному використанню їх вільного часу.

4. З метою прискореного розвитку матеріальної бази соціальної сфери і створення умов для здорового побуту, відпочинку працівників та їхніх сімей підприємство:

направляє основну частину коштів фонду соціального розвитку на будівництво житла, дитячих закладів та інших об'єктів соціального призначення;

добивається якнайшвидшого забезпечення сім'ї кожного працівника окремою квартирою або індивідуальним будинком і здійснює спорудження, експлуатацію і своєчасний ремонт жилих будинків, які йому належать, за рахунок свого фонду соціального розвитку і кредитів банку, організує кооперативне будівництво і подає працівникам всемірну допомогу в індивідуальному житловому будівництві, видає позичку для цієї мети;

розвиває мережу дитячих садків, ясел, піонерських таборів та інших дитячих закладів;

здійснює будівництво, ремонт і експлуатацію санаторіїв-профілакторіїв, пансіонатів, будинків культури, туристських і спортивних баз, інших об'єктів для відпочинку;

всемірно розвиває фізичну культуру і спорт, творчу самодіяльність працівників та членів їхніх сімей;

сприяє розвиткові колективного садівництва і городництва;

здійснює розподіл житла, путівок у будинки відпочинку і санаторії, садових і городніх ділянок та інших соціальних благ і пільг.

Адміністрації і профспілковому комітету підприємства за згодою ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску. Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх і спортивних закладів, організацій громадського харчування та організацій, які обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу.

5. Трудовий колектив підприємства сприяє зміцненню сім'ї, створює сприятливі умови жінкам, які давали б змогу успішно поєднувати материнство з участю в трудовій і громадській діяльності. Питання, які стосуються праці й побуту жінок, повинні розв'язуватися з активною участю жіночої ради.

6. Постійну турботу трудові колективи виявляють про ветеранів війни та праці, пенсіонерів, інвалідів і дітей, оточують їх увагою, подають необхідну допомогу, створюють умови для залучення працездатних пенсіонерів та інвалідів до посильної роботи, прилучають їх до громадською життя колективу, надають їм наявні у підприємства можливості для медичного та іншого обслуговування, відпочинку і проведення дозвілля. Підприємство бере участь у спорудженні будинків для престарілих та інвалідів, здійснює шефство над цими будинками, а також над дитячими будинками, інтернатами, будинками дитини і подає їм матеріальну й фінансову допомогу.

7. Підприємство активно сприяє ефективній роботі шкіл, навчальних та лікувальних закладів і може фінансувати за рахунок власних коштів відповідні заходи.

Підприємство, закріплене за загальноосвітньою школою або професійно-технічним училищем як базове, організує трудову підготовку їх учнів і створює для цього необхідні умови.

1. На підприємстві громадяни СРСР реалізують своє конституційне право на працю та її оплату відповідно до результатів праці, її кількості і якості.

Обов'язок кожного трудівника - чесно і сумлінно працювати, підвищувати продуктивність праці, поліпшувати якість продукції, берегти і примножувати народне добро, додержувати трудової дисципліни.

Підприємство зобов'язане ефективно використовувати працю працівників і на цій основі добиватися підвищення добробуту колективу, успішного розв'язання завдань його виробничого і соціального розвитку. Воно повинне поряд з матеріальним стимулюванням широко застосовувати різноманітні форми морального заохочення працівників за високі досягнення у праці.

Заробітна плата кожного працівника визначається кінцевими результатами роботи, особистим трудовим внеском працівника і максимальним розміром не обмежується.

2. Для найбільш повного використання трудового потенціалу і створення умов для високопродуктивної діяльності кожного працівника підприємство:

встановлює технічно обгрунтовані норми праці і в міру поліпшення організації праці та виробництва, проведення технічних заходів переглядає їх;

добивається виконання зростаючих обсягів робіт з відносно меншою чисельністю персоналу;

проводить атестацію і раціоналізацію робочих місць, визначає їх потрібну кількість і ліквідує зайві робочі місця;

встановлює форми організації праці працівників, проводить тарифікацію, присвоює розряди робітникам і категорії спеціалістам, організує впровадження передових методів і прийомів праці;

встановлює режим робочого часу і часу відпочинку, погоджуючи його з місцевою Радою народних депутатів, запроваджує гнучкі графіки, дозволяє роботу з неповним робочим днем і неповним робочим тижнем, організує надомну працю, а також визначає відповідно до законодавства тривалість додаткових відпусток.

Підприємство забезпечує на основі гласності об'єктивну оцінку особистого трудового внеску працівника в результати господарської діяльності, заохочує сумлінну працю, створює обстановку нетерпимості до порушників дисципліни та бракоробів, застосовує до них суворі заходи матеріального, дисциплінарного і громадського впливу.

3. З метою підвищення ефективності праці, посилення колективної заінтересованості й відповідальності за результати роботи, формування у працівників господарського ставлення до використання засобів виробництва підприємство:

використовує бригадний госпрозрахунок і підряд як основні колективні форми організації та стимулювання праці. В разі потреби до бригади включаються інженерно-технічні працівники та інші спеціалісти;

переводить на підрядну форму дільниці, цехи та інші підрозділи. Робота таких підрозділів організується за договором між колективом і адміністрацією з закріпленням необхідного майна за відповідним підрозділом і оплатою праці за довгочасними нормативами;

застосовує, якщо необхідно, сімейний підряд.

4. Підприємство формує фонд заробітної плати і фонд матеріального заохочення (фонд оплати праці) залежно від кінцевих результатів роботи. Раціональне співвідношення частки коштів госпрозрахункового доходу колективу, що направляється на відтворення, і частки коштів на оплату праці регулюється системою оподаткування.

У межах фонду заробітної плати, визначеного за нормативом, підприємство самостійно з урахуванням специфіки виробництва і завдань, які стоять перед ним, встановлює фонд заробітної плати по окремих категоріях працівників - конструкторів, технологів, наукових працівників; працівників служб технічного контролю. Підприємство зобов'язане забезпечувати відносне скорочення чисельності управлінського персоналу і частки коштів, що направляються на його утримання.

Підприємство визначає загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штати.

5. Підприємство зобов'язане використовувати оплату праці як надзвичайно важливий засіб стимулювання зростання її продуктивності, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва і зміцнення дисципліни. Воно забезпечує запровадження нових тарифних ставок і посадових окладів за рахунок коштів, зароблених трудовим колективом.

Підприємство має право:

визначати форми і системи оплати праці працівників, не допускаючи зрівняльності;

визначати робочі місця, на яких оплата провадиться за підвищеними тарифними ставками, а також надавати з урахуванням конкретних умов праці додаткові пільги робітникам і службовцям;

запроваджувати доплати за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, у тому числі по посадах і професіях, які належать до різних категорій працівників, без обмеження розмірів цих доплат, за рахунок і в межах економії фонду заробітної плати, яка утворюється по тарифних ставках (посадових окладах) вивільнених працівників;

установлювати за рахунок економії фонду заробітної плати по кожній категорії працівників надбавки: робітникам - за професійну майстерність, керівникам, спеціалістам і службовцям - за високі досягнення в праці і виконання особливо важливої роботи на строк її проведення;

встановлювати посадові оклади керівникам підрозділів, спеціалістам і службовцям без додержання середніх окладів за штатним розписом і без урахування співвідношень їх кількості;

визначати конкретні напрями використання фонду матеріального заохочення;

розробляти і затверджувати порядок преміювання робітників, керівних працівників, конструкторів, технологів і службовців структурних одиниць і підрозділів;

забезпечувати переваги у стимулюванні праці конструкторів, технологів та інших працівників, безпосередньо зв'язаних з розробкою і впровадженням у виробництво найновішої техніки і технології, винаходів і раціоналізаторських пропозицій.

6. Вдосконалення організації та оплати праці, заходи щодо соціального розвитку трудового колективу і розподіл соціальних благ, контроль правильності застосування встановлених систем оплати праці і розрахунків з трудящими здійснюються на підприємстві спільно або за погодженням з профспілковим комітетом.

1. Матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється виходячи з необхідності його ефективної і ритмічної роботи, економного використання матеріальних ресурсів при мінімально необхідному рівні їх запасів.

Відповідно до своїх планів економічного і соціального розвитку підприємство визначає потребу в ресурсах і придбає їх у порядку оптової торгівлі або в централізованому порядку.

У порядку оптової торгівлі підприємство придбає без лімітів (фондів) матеріальні ресурси відповідно до своїх замовлень на основі договорів, які укладаються з підприємствами та іншими органами матеріально-технічного постачання або з виготовлювачами продукції.

У централізованому порядку підприємству виділяються окремі матеріальні ресурси за лімітами (фондами). Підприємство самостійно за договорами з постачальниками визначає асортимент і строки поставки цих ресурсів.

За прямими зв'язками матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється ним самостійно по продукції, що реалізується за прямими безлімітними замовленнями, а також по продукції, яка розподіляється централізовано.

Оптова торгівля повинна розширюватись і стати основною формою матеріально-технічного забезпечення підприємств.

2. Підприємство несе економічну відповідальність за виконання своїх зобов'язань за договорами поставки. Органи матеріально-технічного постачання зобов'язані своєчасно задовольняти обгрунтовану потребу підприємств у матеріальних ресурсах. Територіальним органам матеріально-технічного постачання належить основна роль в організації надійного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами і дійового контролю за поставками. Вони несуть економічну відповідальність за поставку продукції в тих випадках, коли виступають у ролі постачальників. Матеріально-технічне забезпечення будівництва, здійснюваного господарським способом, провадиться незалежно від джерел фінансування територіальними органами матеріально-технічного постачання за заявками підприємств.

Підприємство має право укладати договори з органами матеріально-технічного постачання на організацію комплексного постачання, попередню підготовку до виробничого споживання матеріалів, що постачаються, надання напрокат технічних засобів, інформаційне забезпечення, виконання інших послуг.

3. Підприємство-споживач має переважне право на збереження існуючих і розширення прямих тривалих господарських зв'язків з виготовлювачами і обирає форму доставки: безпосередньо виготовлювачем або через постачальницько-збутове підприємство.

Органам матеріально-технічного постачання забороняється на свій розсуд переглядати існуючі прямі довгочасні зв'язки підприємств.

4. При поставці підприємству продукції з відступом за якістю від діючих державних стандартів, технічних умов або укладених договорів, а також при передачі підприємству неякісної проектної й технічної документації воно має право розірвати в односторонньому порядку договір з постачальником або розробником і вимагати відшкодування збитків, які виникли в результаті розірвання договору.

На просьбу підприємства орган матеріально-технічного постачання або вищестоящий орган прикріплює його до іншого постачальника.

5. Підприємство-відправник несе відповідальність за пред'явлення вантажу, простій і недовантаження перевізних засобів, а транспортне підприємство - за зрив передбаченої планом і договорами подачі транспортних засобів для поставки або відвантаження продукції, за своєчасну доставку вантажів та їх схоронність у порядку, встановленому законодавством. Підприємства водо-, електро-, тепло- і газопостачання та інші організації енергопостачання несуть перед підприємствами-споживачами економічну відповідальність за додержання встановлених лімітів і графіків забезпечення.

1. Підприємство реалізує свою продукцію, виконує роботи і надає послуги відповідно до господарських договорів із споживачами, підприємствами торгівлі й матеріально-технічного постачання або через власну мережу по продажу продукції, виконанню робіт і наданню послуг. Воно повинне повністю виконувати зобов'язання, що випливають з договорів, за кількістю, номенклатурою (асортиментом), строками, якістю продукції (робіт, послуг) та іншими умовами. Виконання замовлень і договорів є найголовнішим критерієм оцінки діяльності підприємств і матеріального стимулювання трудових колективів. Підприємство зобов'язане вивчати попит і здійснювати заходи щодо реклами. Завершальним етапом виробничо-збутової діяльності підприємства, невід'ємною умовою здійснення повного господарського розрахунку і самофінансування є оплата споживачем продукції (робіт, послуг), постаченої відповідно до умов договору.

2. Підприємство має право використовувати на власні потреби, реалізовувати іншим підприємствам, організаціям і населенню або обмінювати з іншими підприємствами продукцію за умови виконання договірних зобов'язань і продукцію, від якої відмовились споживач і органи матеріально-технічного постачання, що уклали договір на поставку (крім окремих видів продукції, які визначаються законодавством).

3. При недодержанні договірних зобов'язань підприємство несе економічну відповідальність, відшкодовує в установленому порядку збитки, заподіяні споживачеві. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування заподіяних збитків не звільняють підприємство від виконання зобов'язань щодо поставки продукції, виконання робіт або надання послуг.

4. Підприємство-покупець зобов'язане своєчасно оплатити постачену йому відповідно до договору продукцію (роботи, послуги) за рахунок власних коштів, а в окремих випадках за рахунок кредиту банку. Воно несе відповідальність за оплату у встановлені строки, за несвоєчасні розрахунки сплачує штраф.

При відсутності у підприємства власних коштів для розрахунків за продукцію (роботи, послуги) та права на одержання кредиту вищестоящий орган виділяє йому кошти за рахунок відповідних централізованих фондів і резервів на умовах поворотності.

1. Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на створення фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку підприємства, забезпечення зростання прибутку (доходу) за рахунок збільшення продуктивності праці, зниження собівартості, підвищення якості продукції (робіт, послуг), поліпшення використання виробничих фондів.

2. Підприємство здійснює фінансову діяльність відповідно до п'ятирічних і річних фінансових планів. Воно несе відповідальність за своєчасне виконання своїх зобов'язань перед бюджетом, банками та вищестоящим органом, постачальниками, підрядчиками та іншими організаціями. Підприємство зобов'язане добиватися високої ефективності використання коштів, що залишаються в його розпорядженні.

3. Підприємство зобов'язане брати участь у формуванні доходів державного бюджету СРСР, кошти якого направляються на проведення великих економічних і соціальних заходів, зміцнення обороноздатності країни та інші потреби держави.

Фінансові відносини підприємства з державним бюджетом будуються на основі довгочасних економічних нормативів. Підприємство вносить у бюджет плату за ресурси, які є в його розпорядженні, частину прибутку (доходу), а також інші передбачені законодавством платежі і відрахування, в тому числі у місцевий бюджет, за встановленими нормативами.

Нормативи розподілу прибутку (доходу) між підприємством і бюджетом повинні забезпечувати рівнонапружені вимоги держави до використання підприємствами виробничих фондів, трудових і природних ресурсів.

Плата за виробничі фонди вноситься, як правило, за єдиною для всіх підприємств нормою. Плата за трудові ресурси покриває витрати держави на підготовку робочої сили, соціально-культурне і комунально-побутове обслуговування працівників та членів їхніх сімей. Через плату за природні ресурси (землю, воду, корисні копалини) вилучається диференціальна рента, що виникає внаслідок відмінностей у природній продуктивності цих ресурсів.

Поряд з платежами у бюджет за ресурси застосовується оподаткування прибутку (доходу) підприємств, який лишається після платежів за ресурси і сплати процентів за кредит.

Вилучення і перерозподіл прибутку (доходу) та інших фінансових ресурсів підприємства понад встановлені нормативи, норми і ставки, а також у випадках, не передбачених законодавством, забороняються.

4. Підприємство зобов'язане працювати беззбитково. При тимчасовій плановій збитковості підприємство фінансується вищестоящим органом за рахунок централізованих фондів та резервів у межах ліміту дотації, встановлюваного в п'ятирічному плані з прогресивним скороченням. Воно зобов'язане розробляти заходи для зміцнення фінансового становища, ліквідації у встановлений строк збитковості виробництва продукції (робіт, послуг) і забезпечення прибуткової роботи.

5. Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших санкцій, встановлених законодавством, провадяться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Одержані підприємством суми відшкодування збитків та санкцій направляються на збільшення госпрозрахункового доходу колективу.

6. Права і обов'язки в галузі ціноутворення здійснюються підприємством відповідно до основних принципів державного управління і регулювання цін. Ціни повинні відображати суспільно необхідні затрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість і платоспроможний попит. Вони використовуються як активний засіб впливу на зростання ефективності виробництва, підвищення якості і зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Підприємство зобов'язане забезпечити економічну обгрунтованість цін, їх проектів або розрахунків до них, випереджаюче зростання народногосподарського ефекту порівняно із затратами, відносне здешевлення продукції для споживача.

7. Підприємство реалізує свою продукцію (роботи, послуги) за цінами (тарифами), що встановлюються централізовано, а також за домовленістю із споживачем або самостійно.

8. Підприємство несе відповідальність за суворе додержання дисципліни цін і зобов'язане не допускати їх завищення. Необгрунтовано одержаний підприємством прибуток у результаті порушень державної дисципліни цін, недодержання стандартів і технічних умов підлягає вилученню в бюджет (за рахунок госпрозрахункового доходу колективу) і виключається із звітних даних про виконання плану.

Підприємство, що допустило завищення цін і одержання необгрунтованого прибутку, додатково сплачує в бюджет штраф у розмірі незаконно одержаного прибутку за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. При завищенні виробником ціни на продукцію (роботи, послуги) споживач має право розірвати укладений договір на її поставку.

9. Підприємства зобов'язані керуватися централізовано встановленими цінами (тарифами) на продукцію (роботи, послуги), а також цінами (тарифами), затвердженими міністерствами і відомствами.

Підприємство має право за погодженням із замовником визначати доплати (знижки) до централізовано встановлених оптових цін за виконання додаткових вимог щодо зміни споживчих властивостей і комплектації продукції.

10. З метою розширення самостійності в господарській діяльності, повнішого врахування індивідуальних запитів споживачів, стимулювання випуску високоякісної продукції підприємство має право застосовувати ціни за домовленістю із споживачем (договірні ціни) на продукцію виробничо-технічного призначення, виготовлювану за разовими та індивідуальними замовленнями, нову або вперше освоювану продукцію і нові непродовольчі товари народного споживання, а також окремі види продовольчих товарів, що реалізуються за погодженням з торгуючими організаціями, на строк до 2 років за встановленим переліком, кінцеву продукцію науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, сільськогосподарську продукцію, що закуповується радгоспами та іншими державними сільськогосподарськими підприємствами у населення, продукцію, що закуповується і реалізується кооперативними організаціями, інші види продукції (робіт, послуг), передбачені законодавством.

Органи державного ціноутворення визначають порядок встановлення договірних цін і контролюють їх застосування.

11. Підприємство самостійно затверджує ціни (тарифи) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та послуги, на які не застосовуються централізовано затверджувані ціни, а також на продукцію (послуги) для власного споживання або таку, що реалізується у своїй торговельній мережі.

Радгосп, інше державне сільськогосподарське підприємство мають право встановлювати самостійно ціни на частину планової і всю надпланову сільськогосподарську продукцію, що продається через власну торговельну мережу і на колгоспному ринку.

У міру розвитку повного господарського розрахунку і самофінансування, оптової торгівлі і прямих господарських зв'язків застосування договірних і самостійно затверджуваних цін розширюватиметься.

1. Підприємство в умовах повного господарського розрахунку та самофінансування користується банківським кредитом на виробничі та соціальні цілі і на умовах суворого додержання принципів кредитування: забезпеченості, цільового характеру, терміновості, поворотності і платності кредитів.

Короткостроковий кредит видається банком підприємству на цілі поточної діяльності по укрупнених об'єктах кредитування. Довгостроковий кредит надається на цілі виробничого і соціального розвитку з наступним погашенням кредиту за рахунок коштів фонду розвитку виробництва, науки й техніки і фонду соціального розвитку (інших фондів аналогічного призначення).

Усі питання, пов'язані з кредитуванням, підприємство вирішує в кредитних установах за місцем відкриття розрахункового рахунку або рахунку по фінансуванню капітальних вкладень.

Підприємство несе відповідальність за ефективне використання кредитів. До підприємств, які порушують умови кредитування, застосовуються санкції. При систематичному порушенні строків погашення позичок підприємство втрачає право на новий кредит; в окремих випадках воно може користуватися ним під гарантію вищестоящого органу.

2. Підприємство зобов'язане своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями. За несвоєчасні розрахунки підприємство сплачує штрафи і неустойки. Підприємство провадить усі розрахунки, включаючи відрахування в бюджет і виплату заробітної плати, в календарній черговості надходження розрахункових документів (настання строків платежів).

Банки сплачують підприємству проценти за користування тимчасово вільними коштами його фонду розвитку виробництва, науки і техніки, а також фонду соціального розвитку.

3. Підприємство, яке систематично порушує платіжну дисципліну, може бути оголошено банками неплатоспроможним з повідомленням про це основним постачальникам товарно-матеріальних цінностей і вищестоящому органові. Черговість платежів за зобов'язаннями такого підприємства визначається банком. Підприємства-кредитори можуть припинити поставки продукції, виконання робіт і надання послуг підприємству, оголошеному неплатоспроможним. Підприємство і його вищестоящий орган зобов'язані вжити заходів для усунення безгосподарності і зміцнення розрахункової дисципліни.

Штрафи, неустойки та інші санкції, що справляються в безспірному порядку, списуються банком з розрахункового рахунку підприємства. Незаконно списані суми відшкодовуються підприємству винною стороною у підвищеному розмірі. Спори про таке повернення розглядаються в органах арбітражу і суді.

1. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є важливою складовою частиною всієї роботи підприємства. Вона здійснюється, як правило, на основі валютної самоокупності і самофінансування, її результат є органічною частиною підсумків господарської діяльності підприємства і безпосередньо впливає на формування фондів економічного стимулювання і валютних відрахувань.

Підприємство забезпечує поставку на експорт продукції в першу чергу.

2. Пріоритетне значення у зовнішньоекономічній діяльності підприємства мають співробітництво з підприємствами соціалістичних країн, розширення і поглиблення соціалістичної економічної інтеграції та розвиток ефективної кооперації.

У відносинах з підприємствами і організаціями країн - членів РЕВ підприємство:

встановлює прямі зв'язки, вирішує питання виробничої і науково-технічної кооперації, включаючи визначення економічних умов співробітництва, в тому числі договірних цін, укладає господарські договори і контракти;

погоджує номенклатуру і обсяги експортно-імпортних поставок продукції по кооперації і наданню послуг, здійснює передачу матеріальних ресурсів і відповідної технічної документації;

проводить науково-дослідні, проектно-конструкторські та експериментальні роботи, створює для цього спільні колективи вчених і спеціалістів, на взаємно погоджених умовах обмінюється науково-технічною документацією і подає допомогу в навчанні кадрів;

бере участь у діяльності спільних підприємств, міжнародних об'єднань і організацій, які створюються на основі міжнародних договорів СРСР.

3. Економічні зв'язки з фірмами капіталістичних країн і країн, що розвиваються, підприємство здійснює на принципах взаємовигідності та рівноправності. Основними формами розвитку таких зв'язків є виробнича і науково-технічна кооперація на довгостроковій і збалансованій основі, а також створення спільних підприємств і виробництв. Порядок створення на території СРСР і діяльності спільних підприємств і виробництв визначається відповідно до радянського законодавства.

4. Підприємство має право самостійно здійснювати у встановленому порядку експортно-імпортні операції (включаючи ринки капіталістичних країн і країн, що розвиваються), створюючи при потребі госпрозрахункові зовнішньоторговельні фірми або доручаючи ведення таких операцій іншим зовнішньоторговельним організаціям на договірній основі.

5. З метою зміцнення господарського розрахунку, підвищення економічної заінтересованості й відповідальності, розширення самостійності у здійсненні експортно-імпортних операцій підприємство:

веде співробітництво з зарубіжними партнерами на основі господарських договорів;

створює фонд валютних відрахувань, який формується за стабільними довгостроковими нормативами, від коштів, одержаних від реалізації готової продукції (робіт, послуг) на експорт, а також усієї валютної виручки від операцій по кооперованих поставках і продажу ліцензій;

може одержувати в банку кредит в іноземній валюті для створення і розвитку експортних виробництв з умовою погашення кредиту за рахунок валютної виручки від експорту продукції;

несе економічну відповідальність за ефективність зовнішньоекономічних зв'язків і раціональне використання валютних коштів в інтересах розвитку виробництва і підвищення його технічного рівня;

компенсує збитки від невиконання завдань щодо експорту товарів або договірних зобов'язань за рахунок наявних у нього валютних коштів;

сплачує іноземному покупцеві всі штрафи та інші санкції у валюті за рахунок фонду валютних відрахувань, якщо порушення зобов'язань сталося з його вини.

6. Для цілей технічного переозброєння і реконструкції виробництва, проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших робіт підприємство здійснює імпорт продукції за рахунок і в межах фонду валютних відрахувань або позикових коштів. Воно має право також купувати в країнах - членах РЕВ для потреб своїх трудових колективів медичну техніку, культурно-побутові, спортивні та інші товари, що не включаються у плани державного розподілу.

Кошти фонду валютних відрахувань підприємства вилученню не підлягають і можуть нагромаджуватися для використання в наступні роки.

7. Підприємство може придбавати у Зовнішекономбанку СРСР на умовах кредиту перевідні карбованці і національні валюти країн соціалістичної співдружності для проведення науково-технічних робіт і розвитку ефективних виробництв, пов'язаних з кооперацією.

1. Підприємство зобов'язане в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь радянських людей забезпечувати ефективне використання і відтворення природних ресурсів, дбайливо користуватися ними відповідно до цілей, для яких вони йому надані, охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів, здійснювати організацію виробництва на базі безвідхідних технологій як головного напряму схоронності природного середовища.

Підприємство забезпечує комплексне використання корисних копалин та інших природних ресурсів; повинно раціонально користуватися сільськогосподарськими угіддями, проводити рекультивацію земель та інші заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Природоохоронні заходи, здійснювані підприємством, повинні повністю компенсувати негативний вплив виробництва на природне середовище.

У проектах по розширенню, реконструкції і технічному переозброєнню виробництва підприємство передбачає природоохоронні споруди і установки, будує їх і налагоджує ефективну та безперебійну експлуатацію.

2. За користування природними ресурсами як частиною національного надбання підприємство вносить встановлені платежі і здійснює природоохоронні заходи за рахунок власних коштів і кредитів. В окремих випадках допускається фінансування таких заходів за рахунок централізованих джерел.

3. У своїй роботі по охороні навколишнього середовища і використанню природних ресурсів підприємство підконтрольне місцевій Раді народних депутатів та іншим органам, які здійснюють державний контроль у галузі охорони природи і використання природних ресурсів.

Підприємство відшкодовує збитки, заподіяні забрудненням навколишнього середовища та нераціональним використанням природних ресурсів, і несе матеріальну відповідальність за недодержання законодавства про охорону природи. Діяльність підприємства, яке грубо порушує встановлений режим природокористування, може бути припинено до усунення допущених порушень.

1. Для більш ефективного використання виробничого потенціалу, розширення виробництва товарів і послуг, спільного розв'язання науково-технічних проблем, розвитку інфраструктури підприємство з власної ініціативи або за пропозицією місцевих Рад народних депутатів чи інших організацій розвиває кооперацію насамперед з підприємствами, розташованими на даній території. Вони можуть об'єднувати свої зусилля для розв'язання міжгалузевих, галузевих і регіональних завдань. З цією метою підприємства мають право:

спільно виконувати роботи, пов'язані з реконструкцією і технічним переозброєнням виробництва, прискоренням науково-технічного прогресу, підвищенням якості продукції, розвитком виробництва товарів народного споживання і наданням послуг населенню;

створювати у встановленому порядку міжгалузеві виробництва, обчислювальні центри колективного користування, наукові, проектні, конструкторські, ремонтні, будівельні, торговельні й інші спільні підприємства та об'єднання, в тому числі у формі акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю;

здійснювати будівництво й експлуатацію об'єктів виробничої інфраструктури, підсобних сільських господарств, природоохоронних споруд, жилих будинків та інших об'єктів виробничого, соціально-культурного і комунально-побутового призначення;

у встановленому порядку об'єднуватися з іншими підприємствами, аж до повного злиття, якщо це диктується інтересами коопераційних і технологічних зв'язків та ефективного одержання кінцевої продукції;

організовувати підготовку спеціалістів, створювати (спільно з навчальними закладами) навчально-виробничі підприємства.

Для здійснення зазначеної та іншої спільної діяльності підприємства укладають договори, в яких передбачається об'єднання на пайових засадах фінансових, трудових і матеріальних ресурсів, а також вирішення питань, пов'язаних з організацією і діяльністю спільних підприємств та об'єднань.

Вищестоящі органи і виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів вживають заходів для розвитку спільної діяльності підприємств, сприяють якнайповнішій реалізації наданих їм прав у цій галузі.

2. Підприємство може брати участь у діяльності міжгалузевих та міжгосподарських територіально-виробничих об'єднань, створюваних Радами Міністрів союзних (без обласного поділу), автономних республік, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів.

3. При підприємстві у встановленому порядку можуть створюватись кооперативи. Підприємство допомагає таким кооперативам, а також громадянам, які здійснюють індивідуальну трудову діяльність за договорами з підприємством.

1. Для активного впливу на всю господарську діяльність, аналізу шляхів, форм і методів розвитку виробництва і з метою забезпечення ефективного управління, запобігання можливостям виникнення окремих диспропорцій у виконанні планових завдань підприємство здійснює облік результатів роботи, контроль за ходом виробництва, веде оперативний, бухгалтерський і статистичний облік.

Підприємство повинне:

використовувати передові форми і методи обліку та обробки інформації на базі широкого застосування сучасної обчислювальної техніки;

складати звітність і подавати її відповідним органам у встановлені строки, забезпечувати достовірність звітів та балансів;

здійснювати суворий контроль за раціональним і економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, вести рішучу боротьбу з безгосподарністю і марнотратством, вживати заходів для запобігання таким явищам, повідомляти про розкрадання і грубі порушення законодавства в органи прокуратури або внутрішніх справ;

підвищувати роль і відповідальність юридичної, бухгалтерської та інших функціональних служб за додержання законності, договірної, фінансової дисципліни і якості продукції.

Керівники підприємств, структурних одиниць, підрозділів та інші винні особи несуть персональну відповідальність за факти приписок, окозамилювання й інші перекручення державної звітності і притягаються до дисциплінарної, матеріальної або кримінальної відповідальності. Всі випадки приписок і окозамилювання обговорюються в трудовому колективі.

Форми звітності підприємства, адреси і строки їх подання визначаються у встановленому порядку. Вимагання і подання будь-якої іншої звітності забороняються.

2. Ревізію і перевірку діяльності підприємства можуть проводити поряд з вищестоящими органами також фінансово-банківські та інші органи управління відповідно до покладених на них законодавством функцій по контролю за діяльністю підприємства. Ревізію або перевірку може бути проведено на вимогу правоохоронних органів і комітетів народного контролю.

Усі види ревізій і перевірок повинні сприяти підвищенню ефективності господарювання і не порушувати нормального ритму роботи підприємства. Результати ревізій і перевірок повідомляються трудовому колективу.

3. На підприємстві обирається комітет (група, пост) народного контролю, якому адміністрація підприємства зобов'язана подавати всіляку допомогу в роботі, розглядати його пропозиції та рекомендації і вживати необхідних заходів для усунення виявлених недоліків.

1. Створення підприємств провадиться в порядку, встановленому Радою Міністрів СРСР.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перебудова) і припинення діяльності підприємств провадяться у встановленому порядку за рішенням органу, який є правомочним створювати відповідні підприємства.

Діяльність підприємства може бути припинено:

якщо відпала необхідність у його дальшій роботі і воно не може бути реорганізоване, або за іншими підставами, передбаченими законодавством;

при тривалій збитковості і неплатоспроможності підприємства, відсутності попиту на його продукцію і в разі, коли заходи, що вживаються підприємством і вищестоящим органом для забезпечення рентабельності роботи, не дали результатів;

при вирішенні питання про передачу майна підприємства в цілому в оренду організації орендарів або кооперативу.

Об'єднання створюються на добровільних засадах підприємствами з їхньої ініціативи або з ініціативи, вищестоящого органу.

Реорганізація об'єднань і припинення їхньої діяльності провадиться за рішенням структурних одиниць і підприємств, що входять до них.

2. При реорганізації і ліквідації підприємства вищестоящий орган гарантує звільнюваним працівникам права, встановлені Конституцією СРСР і законодавством. Не пізніш як за два місяці до реорганізації чи ліквідації підприємства працівників персонально попереджають про строк звільнення. За ними зберігаються на період працевлаштування, але не більш ніж на три місяці, середня заробітна плата і безперервний трудовий стаж.

Орган, що прийняв рішення про реорганізацію чи ліквідацію підприємства, і місцева Рада народних депутатів подають всемірну допомогу в працевлаштуванні вивільнюваних працівників. Претензії та позови громадян до підприємства, яке ліквідується, може бути пред'явлено до вищестоящого органу.

Працівників, яких не може бути працевлаштовано відповідно до їх професії, спеціальності й кваліфікації, приймають на нове місце роботи з умовою проходження перепідготовки протягом строку, який обумовлюється при укладенні трудового договору.

3. Підприємство має статут, який визначає цілі його діяльності і затверджується вищестоящим органом. З дня затвердження статуту підприємство стає юридичною особою, користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю.

Підприємство має печатку із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба СРСР або союзної республіки (залежно від підпорядкованості підприємства).

Органи державної влади і управління несуть відповідальність за додержання положень Закону СРСР про державне підприємство (об'єднання) при прийнятті нормативних документів, які стосуються практичної реалізації цього Закону, і будують свої відносини з підприємствами та об'єднаннями в суворій відповідності з зазначеним Законом.

Особливості застосування цього Закону в окремих галузях народного господарства і до окремих видів підприємств визначаються Радою Міністрів СРСР.

Ради Міністрів СРСР має також право запроваджувати нові форми господарського розрахунку підприємств та організацій і розширювати їхні права порівняно з межами, встановленими цим Законом.