Щодо вчинення відповідних заходів адміністрацією навчального закладу стосовно вчителя, який співпрацює з окупантами

Мінекономіки розглянуло звернення <...> щодо вчинення відповідних заходів адміністрацією навчального закладу стосовно вчителя, який співпрацює з окупантами, та повідомляє.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана, зокрема, виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, проводити їх досудове розслідування, розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених кримінальних правопорушень, та забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. №630 (зі змінами), МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

<...>

Водночас зазначаємо, що Верховною Радою України 05.03.2022 р. прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" №2136-ІХ (далі - Закон №2136-ІХ).

Закон №2136-ІХ визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Норми Закону №2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону №2136-ІХ, продовжують застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем у загальному порядку.

Так, зокрема, відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата/- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відтак, у разі виконання працівником роботи, визначеної трудовим договором, закон передбачає обов'язок оплачувати таку роботу згідно з визначеними трудовим договором умовами.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України у разі зупинення роботи, викликаного відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, роботодавцем може оголошуватися простій.

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відтак, роботодавець вправі приймати рішення щодо запровадження простою (як окремих працівників, так і структурних підрозділів, установ, підприємств, організацій) у разі наявності передбачених законом умов.

З урахуванням вищевикладеного та наведеної у зверненні інформації вважаємо, що підстав для виплати заробітної плати працівникові, який не виконує своєї трудової функції (роботи), визначеної трудовим договором з роботодавцем, немає.

У разі якщо працівник, який співпрацює з окупантами, знаходився у простої, рішення щодо подальшого його перебування в простої та виплати йому частини збереженого заробітку, а також рішення щодо подальшого його перебування у трудових відносинах з підпорядкованим українській владі роботодавцем має прийматись виходячи з наявних обставин.

Водночас повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.

<...>