ГУ ДФС у м. Києві
Лист
| 28.12.2016 № 27149/10/26-15-13-01-12 |
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. N 2755-ІУ із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого передбачено, що об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 Кодексу).
Під час визначення бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах (п.164.3 ст. 164 Кодексу).
Водночас, згідно із пп.165.1.39 п.165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2016 році – 689,00 грн.), за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.
Тобто, вартість дарунка (призу), що перевищує 689,00 грн. є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Згідно з п.164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100 - Сп).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену в ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, вартість дарунків, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2016 року - 689 грн.), відображається в податковому розрахунку за ф. N 1ДФ під ознакою доходу "160".
При цьому якщо вартість дарунка перевищує вказаний розмір, то сума такого перевищення відображається у податковому розрахунку ф. N 1ДФ під ознакою доходу "126" як додаткове благо.
Отже, якщо вартість дарунка, який надається платнику податків, не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2016 року - 689 грн.), то вона не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
У разі якщо вартість дарунка перевищує вказаний розмір, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо з урахуванням положень п. 164.5 ст. 164 Кодексу.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотків, визначеною пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп.1.4 п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). При цьому нормами п. 16-1 підрозділу XX Кодексу застосування коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 Кодексу, не передбачено.
Таким чином, сума перевищення вартості дарунків оподатковується військовим збором на загальних підставах.
Одночасно, слід зазначити, що Законом України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР "Про рекламу" із змінами та доповненнями, який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, встановлено, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб (виготовлення і видання рекламних виробів – ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо), які призначені сформувати або підтримати обізнаність споживачів такої реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.
Цим Законом установлено також, що споживачі реклами - це невизначене коло осіб, на яких спрямовується така реклама, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права й інтелектуальної власності, щодо яких така реклама надається.
У разі, якщо під час проведення рекламної акції та заходу здійснюється розповсюдження рекламного товару, а споживачами реклами є невизначене коло платників податку, то вартість такого товару не розглядається як дохід фізичних осіб — споживачів таких рекламних заходів та, відповідно, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Водночас з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від податкового агента, слід розглядати з урахуванням документів, що пов'язані з отриманням такого доходу.
Крім того, цивільно-правові відносини регулюються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435 (далі – ЦКУ), зокрема, в частині договору про надання послуг ст. 901- 907 ЦКУ (гл. 63); договору доручення ст. 1000- 1010 ЦКУ (гл. 68) та договору комісії ст. 1011- 1028 ЦКУ (гл. 69).
Так, відповідно до ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ст. 902 ЦКУ). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦКУ).
За договором доручення, відповідно до ст. 1000 ЦКУ, одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги. (ст. 1002 ЦКУ).
Отже, повірений не здійснює доручення та не несе витрати за свій рахунок. У договорі доручення окремо передбачаються кошти та засоби для виконання доручення та плата за виконання.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (п. 3 ст. 1012 ЦКУ).
Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії ціну (п. 1 ст. 1013 ЦКУ).
Таким чином, юридична особа (рекламодавець), яка відповідно до наданих вами Договорів є замовником, довірителем або комітентом, що нараховує (виплачує) дохід фізичним особам – учасникам рекламних заходів є податковим агентом, відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14 Кодексу.
Податковий агент, згідно з п. 171.2 ст. 171 Кодексу, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір (у вашому випадку з урахуванням пп.165.1.39 п. 165.1 ст.165 цього Кодексу) до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу.
| Заступник начальника | В.С. Варгіч |