Щодо оподаткування невикористаних сум вивільнених від оподаткування коштів у разі розпочатої ліквідаційної процедури банку

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо оподаткування невикористаних сум вивільнених від оподаткування коштів у разі розпочатої ліквідаційної процедури банку та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до п. 15–19 підр. 4 роз. XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755–VI зі змінами і доповненнями в редакції, що діяла до 01.01.2015 року (далі – ПКУ), звільняється від оподаткування прибуток підприємств, які здійснюють відповідні види діяльності.

Пунктом 21 підр. 4 роз. XX ПКУ, зокрема, встановлено, що п. 15–19 цього підрозділу застосовуються з урахуванням такого:

суми вивільнених коштів (суми податку, які внаслідок застосування п. 15–19 цього підрозділу не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податку) спрямовуються таким платником на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва (надання послуг), запровадження новітніх технологій та/або повернення кредитів (у тому числі отриманих до дня набрання чинності ПКУ), використаних на зазначені цілі, та сплату процентів за ними. При цьому якщо платником податку для погашення кредиту, використаного на зазначені цілі, та сплату процентів за ним отримано кредит (кредити) рефінансування, то для цілей цього пункту враховуються лише суми, які сплачуються платником за кредитом (кредитами) рефінансування;

зазначені напрями використання коштів мають бути пов’язані з діяльністю платника податку, прибуток (дохід) від якої звільняється від оподаткування;

з метою оподаткування суми вивільнених коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;

порядок цільового використання сум вивільнених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

у разі невикористання на зазначені в цьому пункті цілі сум вивільнених коштів протягом 1095 днів з дати закінчення періоду, за результатами якого платник податку залишив такі кошти у своєму розпорядженні, платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов’язання з цього податку за результатами податкового періоду, в якому спливає граничний термін використання сум вивільнених коштів, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до ПКУ.

Отже, у разі невикористання сум вивільнених коштів за цільовим призначенням протягом 1095 днів з дати закінчення періоду, за результатами якого платник податку залишив такі кошти у своєму розпорядженні, зазначений платник зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання та сплатити пеню відповідно до абз. 6 п.21 підр. 4 роз. XX ПКУ.

Разом з цим, повідомляємо, що порядок ліквідації банків визначається Законами України від 7 грудня 2000 року № 2121–III "Про банки та банківську діяльність" та від 23 лютого 2012 року № 4452–VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура ліквідації банку здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) після прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Фонд визначає суму заборгованості кожного кредитора та відносить вимоги до певної черги погашення. Після складання реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку. Кредитори мають можливість отримати довідки щодо акцептування їх кредиторських вимог. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.