ГУ ДФС у м. Києві
Лист
| 21.03.2016 № 6790/10/26-15-14-06-03 |
Щодо застосування норм законодавства України при оподаткуванні роялті, які сплачуються на користь резидента США
Головне управління ДФС у м. Києві, на лист від ____________ № ____________ (вх. ГУ ДФС у м. Києві від ____________ № ____________) про надання роз’яснення щодо застосування норм законодавства України при оподаткуванні роялті, які сплачуються на користь резидента США, повідомляє наступне:
Відповідно до пп. "в" пп. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такимидоходами є, зокрема, роялті та інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Відповідно до пп. 141.4.2. п. 141.4. ст. 141. Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до п.103.1. ст. 103. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Згідно п.103.2. ст. 103. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Пунктом 103.3. ст. 103. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, передбачено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Згідно п. 103.5 ст. 103 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Пунктом 3.2 статті 3 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05.10.1961 року. Згідно абз. 1 ст. 2 цієї Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 цієї Конвенції, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 цієї Конвенції апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Відповідно до п. 1 ст. 12 "Роялті" Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, яка підписана 04.03.1994 та набула чинності 05.06.2000, роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі. Однак, відповідно до п. 2 цієї статті, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.
Листом від 17.01.2005 № 826/7/15-1317 "Щодо окремих питань з оподаткування доходів нерезидентів" Державна податкова адміністрація України роз’яснила, зокрема, що положення міжнародних договорів не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування доходу у вигляді дивідендів, процентів або роялті. Разом з тим право країни, в якій виникають пасивні доходи, обмежується ставками, що передбачені міжнародним договором.
Крім того, листом від 30.03.2011 № 3917/5/12-0216 Державна податкова адміністрація України, з метою роз’яснення вимог п.103.3. ст. 103. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, повідомила, що документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід. Наприклад, у разі виплати роялті фактичний власник такого доходу повинен підтвердити фактичне право (авторське право) на одержання такого доходу, засвідчене відповідним чином і, відповідно, документально підтверджене ліцензією, патентом, офіційно оформленим торговим знаком тощо.
Таким чином, при виплаті резидентом України на користь резидента США доходу джерелом походження з України у вигляді роялті за надані права на використання будь-яких авторських прав на твори літератури або мистецтва (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіо або телебачення), за умови подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, належним чином легалізованої, перекладеної відповідно до законодавства України, та підтвердження фактичного права (авторського права) на одержання такого доходу, засвідчене відповідним чином і, відповідно, документально підтверджене ліцензією, патентом, офіційно оформленим торговим знаком тощо, резидент України зобов’язаний утримати та сплатити до бюджету податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України за ставкою 10% від суми нарахованого доходу.
При недотриманні вищенаведених умов, резидент України зобов’язаний утримати та сплатити до бюджету податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України за ставкою 15% від суми нарахованого доходу. (Питання 1).
Відповідно до Листа ДПС України від 18.04.12 №5651/5/12-0016, від 18.04.12 №6826/6/12-0016 "Про розгляд листа", право на застосування переваг Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америкипро уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі - Конвенція) мають резиденти США за наявності сертифіката резиденції за формаю 6166, яка видається Філадельфійським сервісним центром, що є структурним підрозділом Служби внутрішніх доходів США, і яка є єдиною формою підтвердження права особи (резидента США) на пільги, передбачені Конвенцією. (Питання 2).
З урахуванням положень п. 103.5 ст. 103 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями та ст. 3. Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05.10.1961, довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України повинна бути засвідчена спеціальним штампом "Apostille", проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ, та перекладена відповідно до законодавства України. (Питання 3).
| Заступник начальника | З.В. Лагутіна |