Щодо розяснення застосування норм ст.ст. 38 та 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Аналіз застосування адміністративних стягнень за порушення земельного законодавства територіальними органами Держземінспекції та управліннями організації інспекторської діяльності обласних головних управлінь земельних ресурсів, проведений Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель за перше півріччя 2003 року, показав, що в цілому державні інспектори правильно застосовують законодавство про адміністративну відповідальність. Але, разом з тим, є питання, які потребують роз'яснень, зокрема норм Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою їх однакового застосування.

За вказаний період в Україні виявлено 15744 порушень земельного законодавства. Питома вага порушень земельного законодавства, пов'язаних із самовільним зайняттям земельних ділянок, становить 55,5 відсотків (8734 правопорушень). Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки передбачена ст. 53-1 КУпАП. Згідно з ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить переліку правопорушень, які відносяться до триваючих. У зв'язку з цим мають місце факти різного застосування цієї норми при притягненні порушника до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП. В одних випадках самовільне заняття земельної ділянки вважається як триваюче правопорушення, а в інших - навпаки. Немає єдиної думки з цього питання і серед працівників органів прокуратури та суду на місцях.

У абзаці 13 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. N 963-IV в термін "самовільне зайняття земельних ділянок" визначено як "будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації". Тобто, у випадках, якщо земельні ділянки самовільно зайняті навіть 2-3 роки назад, продовжується їх використання, а це свідчить про те, що порушення носить триваючий характер.

Зважаючи на те, що невизначеність в однаковому застосуванні закону не сприяє дотриманню законності та гарантій захисту прав і свобод громадян, просимо надати роз'яснення щодо застосування частини першої статті 38 КУпАП у разі притягнення громадян та посадових осіб до відповідальності за ст. 53-1 КУпАП з питання, чи є самовільне зайняття земельної ділянки триваючим правопорушенням.