Щодо зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та інших документів, що використовуються в міжнародній практиці замість договору (контракту)

Повідомляємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 N 521 змінено пункт 3 Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 N 80.

На сьогодні, згідно із вищевказаними змінами, одним із обов'язкових для подання документів є зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків віднесено, зокрема, договори та інші правочини. У зв'язку з цим повідомляємо наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до положень статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Застосування окремих договорів міжнародної купівлі продажу товарів регулюється Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80, ратифікованою Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 23.08.89 N 7978, із такою заявою "Українська Радянська Соціалістична Республіка відповідно до статей 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювались не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській Радянській Соціалістичній Республіці".

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять:

умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення щодо укладення, істотних умов і форми договору визначені статтями 638 - 647 Цивільного кодексу України.

Окремі види зобов'язань регулюються розділом III книги п'ятої Цивільного кодексу України, Законами України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", "Про фінансовий лізинг" тощо.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до пункту 3 статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), слід керуватись вищенаведеними положеннями законодавства.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про інформацію" документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (стаття 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг") .

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством (стаття 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг") .

Відповідно до пункту 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України) .

Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Вимоги до письмової форми правочину встановлено положеннями статті 207 Цивільного кодексу України, якими, зокрема, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:

його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;

він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, у разі подання декларантом до митного оформлення інших документів, у яких зафіксовано зміст правочину або інші установлені законодавством підстави для переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, такі документи (один або декілька) можуть бути прийняті митними органами замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) за умови наявності в них відомостей, достатніх для заповнення ВМД.