ГУ ДФС у м. Києві
Лист
| 25.11.2016 № 7663/М/26-15-13-01-10 |
Пунктом 52.4 ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. N 2755-ІУ із змінами та доповненнями (далі - Кодекс) передбачено надання контролюючими органами платнику податків податкової консультації.
Податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (пп. 14.1.172 п.14.1 ст. 14 Кодексу).
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV цього Кодексу п. 163.1 ст. 163 якого визначено, що об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу встановлено, що доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Кодексу.
Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу (у 2015р. - 15% та/або 17%; 2016р. - 18%).
Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14 Кодексу юридичні особи (її філія відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), само зайняті особи, постійне представництво нерезидента – юридичної особи, які нараховують (виплачують) фізичним особам доходи, з джерела їх походження в Україні, а також, здійснюють господарську діяльність, використовують найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових або цивільно - правових договорів (контрактів) – набувають статусу податкового агента.
Згідно із п.18.1 ст. 18 Кодексу податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Враховуючи зазначене вище, у разі нарахування (виплаті) юридичною особою (податковим агентом) заробітної плати, що підлягає стягненню за рішенням суду (або самостійне стягнення) на користь фізичної особи – платника податку, зазначена юридична особа повинна виконати усі зобов’язання покладені на податкового агента, а саме, нарахувати, утримати податок із суми доходу фізичної особи, перерахувати податок до бюджету та подати податковий розрахунок за формою 1ДФ.
Наказом Міністкрства фінансів України від 13.01.15 № 4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – Порядок).
Відповідно до пп. 3.6 п.3 Порядку у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.
Отже, дохід у вигляді заробітної плати відображається у формі 1ДФ за ознакою доходу "101", дохід у вигляді моральної шкоди - за ознакою доходу "120".
Разом з цим, п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.1.2 п.16 -1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються, зокрема, дохід у вигляді заробітної плати, що підлягає стягненню за рішенням суду, та дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди, згідно з пп. 164.2.14 1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Що стосується нарахування ЄСВ на середній заробіток на час вимушеного прогулу, то відповідно до ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464 (далі – Закон № 2464) передбачено, що для осіб, яким згідно з рішенням суду нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.
| Заступник начальника | В.С. Варгіч |