ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 28.11.2025 р. N 6332/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення [...] щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму звернені повідомила, що з 13.07.2022 зареєстрована в ГУ ДПС у [...] області, [...] ДПІ. На даний час є фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків. Основним видом господарської діяльності є: Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (КВЕД-69.20). В майбутньому планує здійснювати продаж товарів (одяг, взуття) по всій Україні через мережу інтернет (он-лайн). Розрахунки за отриманий товар покупцями будуть здійснюватися за реквізитами IBAN рахунків банківських та небанківських установ в тому числі ТОВ "Нова Пей", готівкових коштів отримувати не планує.
При цьому, якщо здійснювати продаж товару з накладеним платежем через службу доставки "Нова Пошта" (відкладена оплата до моменту отримання товару), наприклад, відправка товару буде відбуватися 31.12.2025 на загальну суму [...] грн., з видачею чеку в момент відправки (дата фіскального чеку 31.12.2025), в подальшому 03.01.2026 покупець у відділенні Нової Пошти отримує посилку та оплачує вартість замовлення, а кошти надходять на рахунок ТОВ "Нова Пей" - 04.01.2026.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
Якою датою слід визначати дохід - датою формування фіскального чеку 31.12.2025 чи датою зарахуванням коштів на рахунок фізичної особи - підприємця ТОВ "Нова Пей" 04.01.2026?
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно з пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до ст. 292 Кодексу для фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Згідно з п. 13 ст. 1 Закону України від 30 червня 2021 року N 1591-IX "Про платіжні послуги" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 1591) електронний платіжний засіб (далі - ЕПЗ) - це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Відповідно до п. 56 частини першої ст. 1 Закону N 1591 платіжна картка - ЕПЗ у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Крім того, загальні вимоги, зокрема, до порядку здійснення операцій з використанням ЕПЗ, визначені постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року N 164 "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів" (далі - Положення N 164).
Згідно з пп. 24 п. 3 розділу I Положення N 164 платіжна операція - це дія, ініційована користувачем, із внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Закон України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями (далі - Закон N 265) визначає правові засади застосування РРО та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Обов'язок застосування РРО та ПРРО виникає за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб'єкта господарювання, які чітко визначені законодавством, у тому числі, нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням ЕПЗ, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом N 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Отже, Законом N 265 ототожнюються правила застосування РРО/ПРРО як для готівкових так і безготівкових розрахунків, здійснених за допомогою ЕПЗ, що проводяться суб'єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Тобто операції, здійснені у безготівковій формі, потребують застосування РРО або ПРРО у встановленому Законом N 265 порядку.
Стаття 2 Закону N 265 визначає терміни, які вживаються в наступному значенні:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом N 265, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або ПРРО, чи заповнений вручну.
Тобто, виходячи зі змісту визначень, у разі використання РРО/ПРРО підтвердженням факту продажу товарів та отримання коштів є розрахунковий документ, зокрема, касовий чек.
Враховуючи викладене, у разі здійснення розрахунків суб'єктами господарювання - фізичними особами - підприємцями за допомогою платіжних сервісів з видачею фіскального (касового) чека, датою отримання доходу з метою його оподаткування є дата, зазначена в фіскальному (касовому) чекові.
Зауважуємо, що позиція щодо дати визначення доходу фізичною особою - підприємцем при здійсненні розрахунків за допомогою платіжного терміналу погоджено Міністерством фінансів України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної політики з адміністрування податків.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.