ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 19.11.2025 р. N 6190/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення ([...]) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник повідомив, що між сільською радою та орендарем (фізичною особою) укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності.
Рішенням сільської ради від 20.12.2024 надано дозвіл на передачу земельної ділянки у суборенду та визначено, що платником орендної плати (плати за суборенду, що дорівнює розміру орендної плати) до місцевого бюджету є суборендар (фізична особа - підприємець) та зобов'язано сторони укласти трьохсторонній договір.
07.04.2025 у укладено трьохсторонній договір суборенди, яким передбачено обов'язок суборендаря сплачувати плату орендарю. Таким чином, виникла різниця між рішенням сільської ради та умовами договору суборенди.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи існує заборона на сплату орендної плати від суборендаря напряму до місцевого бюджету (в рахунок виконання зобов'язань орендаря)?
2. Чи може фізична особа - підприємець - суборендар земельної ділянки комунальної власності сплачувати орендну плату (плату за суборенду) напряму до місцевого бюджету та подавати податкову декларацію з плати за землю за відповідною земельною ділянкою?
3. Чи необхідно обов'язково визначати у договорі суборенди положення про те, що платником орендної плати у місцевий бюджет є суборендар, якщо таке положення вже передбачено рішенням сільської ради про надання згоди на суборенду, але в договорі воно відсутнє?
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (частина перша ст. 206 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс)).
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Законом України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон N 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 1 Закону N 161 оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата для цілей розділу XII Кодексу - це обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно з пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:
на праві постійного користування;
на умовах оренди.
Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є платники орендної плати - це землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об'єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пп. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 Кодексу).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац перший п. 288.1 ст. 288 Кодексу).
Згідно з частинами першою - третьою Закону N 161 орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не недійшле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому
Плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах.
Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (абзац перший ст. 5 Закону N 161).
Таким чином, оскільки плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати (іншої форми не передбачено), а платником орендної плати є землекористувач (фізична особа - орендар) земельної ділянки, то Вам, як суборендарю (фізичній особі - підприємцю), не потрібно подавати декларацію та сплачувати орендну плату до бюджету. У свою чергу Ви маєте виконувати умови укладеного договору суборенди земельної ділянки, у тому числі умову щодо внесення плати за суборенду такої ділянки суборендодавцю.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.