Про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2008 року № 203-р щодо звільнення з посади заступника Голови Фонду державного майна України

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Заїки М.М., суддів: Головчук С.В., Співака В.І. та секретаря Тоцького Д.А. (за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника Кабінету Міністрів України - Нестеренко О.І. та представника Фонду державного майна України - Федя В.П.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі за його позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Фонд державного майна України, про визнання незаконним та скасування розпорядження,

У травні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Фонд державного майна України, про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови Фонду державного майна України" від 6 лютого 2008 року № 203-р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано незаконним та скасовано оскаржуване розпорядження.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2008 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2006 року № 889 ОСОБА_5 призначено на посаду заступника Голови Фонду державного майна України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2008 року № 203-р позивача було звільнено із займаної посади.

Відповідно до вимог частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 233 Кодексу про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, оскільки, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_5, суди не звернули уваги та не дали належної правової оцінки тим обставинам, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском місячного строку звернення до суду, та всупереч вимогам частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, не з'ясували ставлення відповідача до пропущеного позивачем строку звернення до суду, не вирішили питання про його поновлення та ухвалення у цій частині судового рішення в залежності від вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не було перевірено доводи позивача про те, що, оскаржуючи розпорядження Кабінету Міністрів України про своє звільнення, він з ним ознайомлений не був.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Фонд державного майна України, про визнання незаконним та скасування розпорядження скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.