Про запровадження МСФЗ 9

Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 24 липня 2014 року опублікувала остаточну редакцію нового Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" (далі - МСФЗ 9), який є обов'язковим до застосування з 01 січня 2018 року та замінює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка" (далі - МСБО 39).

Роботу по переходу на МСФЗ 9 Рада з МСБО розподілила на три етапи:

1. Класифікація та оцінка фінансових активів та фінансових зобов'язань.

2. Знецінення.

3. Облік хеджування.

Класифікація активів ґрунтується на бізнес-моделі, яка використовується для управління фінансовим активом, а також на характеристиках грошових потоків, передбачених договором.

Так, МСФЗ 9 передбачає три категорії фінансових активів залежно від намірів та політики управління активами:

фінансові активи, які оцінюються за амортизованою собівартістю, якщо метою утримання такого активу (тобто бізнес-моделлю) є отримання передбачених договором потоків грошових коштів (виключно основної суми та процентів);

фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у іншому сукупному доході (капіталі), якщо актив утримується у рамках бізнес-моделі, яка передбачає як отримання передбачених договором потоків грошових коштів, так і продажу фінансових активів;

фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у складі прибутку/збитку - всі інші активи.

МСФЗ 9 змінює підходи до формування резервів під знецінення фінансових активів - модель "понесених збитків", яка використовується в МСБО 39, замінюється на модель "очікуваних збитків".

Основний принцип моделі "очікуваних збитків" полягає в відображенні загальної картини погіршення або покращення кредитної якості фінансових інструментів. Сума очікуваних кредитних збитків, яка визнається у вигляді оціночного резерву, залежить від ступеню погіршення кредитної якості після первісного визнання. У відповідності із загальним підходом є дві бази оцінки:

очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців (стадія 1), яка застосовується з моменту первісного визнання за умови відсутності значного погіршення кредитної якості;

очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового інструменту (стадія 2 та 3), яка застосовується у разі значного збільшення кредитного ризику.

Стадія 2 та 3 відрізняються способом визнання процентного доходу. На стадії 1 (як і на стадії 2) процентний дохід визнається як добуток валової балансової вартості (без урахування резерву) та ефективної ставки відсотка. На стадії 3, коли відбувається подія, яка призводить до кредитного збитку (визначення якого аналогічно понесеному кредитному збитку відповідно до МСБО 39), процентний дохід визнається як добуток амортизованої собівартості (після вирахування резерву) та ефективної ставки відсотка.

Такий підхід називається підходом на основі "трьох кошиків".

Для позабалансових операцій (зобов'язань з кредитування та наданих гарантій) оцінка кредитного ризику здійснюється на дату підписання договору.

Розрахунок кредитних збитків згідно з МСФЗ 9 потребує використання історичної, поточної та прогнозної інформації.

<...>

Нова модель обліку хеджування відповідно до МСФЗ 9 більш тісно пов'язує облік хеджування з діяльністю з управління ризиками.

Похідні фінансові інструменти, які вбудовані в фінансові активи, не відокремлюються, замість цього оцінюється весь гібридний інструмент для цілей його класифікації за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки.

Запровадження МСФЗ 9 за попередньою оцінкою міжнародних експертів може призвести до збільшення рівня резервів, що в свою чергу вплине на балансову вартість активів, прибуток, капітал.

<...>