ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 07.10.2025 р. N 5363/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "" (далі - ТОВ) щодо зменшення мінімального податкового зобов'язання на суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та 20 відсотків від суми орендної плати за 2024 рік, сплаченої у 2025 році, у разі оренди у фізичної особи вантажного автомобіля та легкових автомобілів для здійснення ним господарської діяльності та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, ТОВ перебуває на загальній системі оподаткування, та є сільгосптоваровиробником, в 2025 р. частка сільгосптоваровиробництва перевищує 75 відсотків загальної суми доходу.
ТОВ орендує у фізичної особи (не ФОП), яка є одночасно працівником підприємства, вантажний автомобіль та легкові автомобілі для здійснення господарської діяльності (перевезення вирощеної продукції, перевезення добрива, підвіз персоналу, тощо) нараховує та перераховує податок на доходи фізичних осіб 18 відсотків та військовий збір 5 відсотків з суми орендної плати.
Крім того, ТОВ нараховало суму орендної плати юридичній особі за 2024 рік, яка була сплачена в 2025 році.
Підприємство для розрахунку мінімального податкового зобов'язання за 2025 рік просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи має право ТОВ зменшити мінімальне податкове зобов'язання на суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачені з орендної плати за користування транспортними засобами фізичної особи?
2. Чи включає ТОВ в зменшення мінімального податкового зобов'язання 20 відсотків від суми орендної плати за 2024 рік, сплаченої в 2025 році юридичній особі?
Щодо питань 1, 2
Відповідно до пп. 14.1.114 2 п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімального податкового зобов'язання, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.
Відповідно до пп. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 Кодексу частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.
Визначення мінімального податкового зобов'язання встановлено ст. 38 1 Кодексу.
Мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік ( пп. 38 1 .1.4 п. 38 1 .1 ст. 38 1 Кодексу).
У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов'язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом ( п. 38 1 .3 ст. 38 1 Кодексу).
У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів ( п. 38 1 .4 ст. 38 1 Кодексу).
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені п. 141.9 ст. 141 Кодексу.
Відповідно до пп. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 Кодексу платник податку зобов'язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання.
У такому додатку, зокрема, зазначаються:
кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов'язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;
сума загального мінімального податкового зобов'язання, сума мінімального податкового зобов'язання щодо кожної земельної ділянки окремо;
загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до підпункту 141.9.2 або 141.9.3 пункту 141.9 статті 141 цього Кодексу витрат на оренду земельних ділянок (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;
різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
Згідно з пп. 141.9.2 п. 141.9 ст. 141 Кодексу для платника податку, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, дорівнює або перевищує 75 відсотків, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов'язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);
земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;
рентна плата за спеціальне використання води;
20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.
У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються, зокрема, інші доходи (крім зазначених у ст. 165 Кодексу) ( пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу ).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, становить - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного п. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1 пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому у ст. 168 та пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену пп. 1 пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Враховуючи зазначене, оскільки дохід у вигляді орендної плати виплачується фізичній особі (орендодавцю), яка перебуває у трудових відносинах з юридичною особою (орендарем), за передані в користування такому орендарю транспортні засоби для здійснення господарської діяльності, то сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору, утримані та сплачені з вказаного доходу у звітному році, включається до загальної суми сплачених податків та зборів юридичної особи при обчисленні загальної суми мінімального податкового зобов'язання.
Додатково інформуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.
Інформації, яка зазначена у зверненні, недостатньо для надання більш конкретної відповіді на поставлене ТОВ питання, зокрема, на питання щодо зменшення мінімального податкового зобов'язання на 20 % витрат на сплату орендної плати юридичній особі, сплаченої підприємством у 2025 році, оскільки підприємством не зазначено суб'єкта господарської діяльності, з яким укладено договір оренди на земельну ділянку, та не з'ясовано умови надання в оренду такої земельної ділянки.
Поряд з тим зазначаємо, що платник податку на загальних підставах - орендар земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік перевищує 75 відсотків, зменшує мінімальне податкове зобов'язання на суму 20 відсотків витрат на сплату орендної плати у звітному році за віднесену до сільськогосподарських угідь земельну ділянку, орендодавцем якої є юридична особа, та/або яка перебуває у державній чи комунальній власності.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).