Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку нарахування податку на додану вартість та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє. Як зазначено у листі, підприємство придбаває послуги з надання доступу до модуля електронного аукціону та бази даних у постачальника, який не є платником ПДВ, та сплачує винагороду за отримані послуги такому постачальнику.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ. Податок на додану вартість є загальнодержавним податком, справляння якого в Україні здійснюється за нормами, встановленими ПКУ (стаття 9 ПКУ). Чинні норми ПКУ передбачають, що сума податку на додану вартість додається до ціни товарів/послуг, а реалізація товарів/послуг платниками податку на додану вартість покупцям/споживачам здійснюється з урахуванням суми такого податку(підпункт 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ) .

Платники податку на додану вартість, здійснюючи операції з постачання товарів/послуг (у тому числі лікарських засобів), включають податок на додану вартість до складу вартості таких товарів/послуг та сплачують суму податку до бюджету, а покупці/споживачі, які їх придбавають/споживають, компенсують вартість товарів/послуг продавцям за цінами разом з податком на додану вартість.

При цьому пунктом 201.8 статті 201 ПКУ встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПКУ.

Щодо визначення суми винагороди, яку отримувач послуг має сплатити їх постачальнику, повідомляємо, що Державна фіскальна служба України є контролюючим органом, який забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (пункт 41.1 статті 41 Податкового кодексу України).

Господарські відносини між підприємствами не належать до сфери контролю ДФС.