Про затвердження та впровадження стандартів мінімального пакета соціальних послуг у сфері ВІЛ/СНІДу різним категоріям дітей, молоді та сімей

Відповідно до Законів України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" та з метою удосконалення надання соціальних послуг у сфері ВІЛ/СНІД різним категоріям дітей, молоді та сімей

1. Затвердити стандарти мінімального пакета соціальних послуг у сфері ВІЛ/СНІДу різним категоріям дітей, молоді та сімей, а саме:

- стандарт мінімального пакета соціальних послуг та медичної допомоги для дітей та молоді у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу, що додається;

- стандарт мінімального пакета соціальних послуг дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, членам їхніх сімей, що додається;

- стандарт мінімального пакета соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ/ІПСШ та ускладнень, що є супутніми при вживанні ін'єкційних наркотиків, що додається.

2. Республіканському (Автономної Республіки Крим), обласним, Київському та Севастопольському міським центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді забезпечити впровадження стандартів мінімального пакета соціальних послуг у сфері ВІЛ/СНІДу різним категоріям дітей, молоді та сімей (далі - Стандарти).

3. Державній соціальній службі для сім'ї, дітей та молоді (Н.Л.Лук'янова) забезпечити моніторинг та оцінку виконання Стандартів центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Міністра згідно з функціональним розподілом обов'язків.

В теперішній час існує нагальна потреба в розширенні доступу дітей та молоді до соціальних послуг та медичної допомоги на основі принципів Дружнього підходу до молоді, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) та Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, спрямованих на профілактику ВІЛ/СНІДу, інших соціально небезпечних хвороб, удосконалення системи первинної профілактики.

Стратегія, спрямована на покращання надання соціальних послуг та медичної допомоги дітям та молоді, потребує визначення мінімального переліку послуг належної якості, що мають бути забезпечені всіма суб'єктами їх надання. Даний документ покликаний встановити стандарти мінімального пакета соціальних послуг та медичної допомоги для дітей та молоді у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу і гарантувати дітям та молоді їх дотримання.

Розробка стандарту мінімального пакета соціальних послуг та медичної допомоги для дітей та молоді у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу (далі - Стандарту) здійснювалась експертною групою за участі представників Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Української дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ", керівників "Клінік, дружніх до молоді" Полтавської області, м. Києва, Всеукраїнського благодійного фонду "Коаліція ВІЛ-сервісних організацій", представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, проекту "Разом до здоров'я", фахівців інших установ та організацій.

Даний Стандарт є документом, розробленим на виконання:

- Законів України "Про охорону дитинства", "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", "Про соціальні послуги", "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004 - 2008 роки", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", "Про внесення змін до Закону України "Про рекламу", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні";

- постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. N 264 "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 - 2008 роки", від 27.12.2006 р. N 1849 "Про затвердження Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року", від 10.01.2002 N 14 "Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002 - 2011 роки";

- наказів Міністерства України у справах молоді та спорту та Міністерства охорони здоров'я України від 30.03.2005 р. N 1/135 "Про затвердження Заходів щодо розвитку "дружніх до молоді" медико-соціальних послуг на 2005 - 2010 роки", від 17.04.2006 р. N 1209/228 "Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо надання медичної допомоги та соціальних послуг дітям і молоді" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 17.05.2006 р. за N 567/12441);

- наказів Міністерства охорони здоров'я України від 14.11.2005 р. N 604 "Про удосконалення організації надання медико-соціальної допомоги дітям та молоді", від 19.08.2005 р. N 415 "Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію", а також з урахуванням завдань "Дорожньої карти/Національного звіту України щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки до 2010 р.", затвердженого Національною координаційною радою з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу від 09.07.2006 р.

Розвиток "дружніх до молоді" послуг рекомендується Європейською стратегією "Здоров'я та розвиток дітей та підлітків" (пп. 25, 58), яка прийнята 55 Сесією Регіонального Європейського Комітету ВООЗ 12 - 15 вересня 2005 року (EUR/RC55/6), а також Резолюцією Глобальних консультацій ВООЗ щодо "дружніх до молоді" послуг (березень 2001, Женева) та посібником ВООЗ "Розвиток "дружніх до підлітків" служб охорони здоров'я" (Adolescent Friendly Health Services, Making it Happen) (Женева, 2002).

Стандарт приймається з метою:

- встановлення та гарантування мінімального переліку соціальних послуг та медичної допомоги для дітей та молоді у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу;

- встановлення та забезпечення мінімального рівня, нижче якого такі послуги не можуть надаватись;

- ефективного планування, моніторингу та оцінки діяльності суб'єктами, залученими до надання таких послуг;

- інформування дітей та молоді про перелік та рівень надання послуг, на які вони можуть розраховувати;

- стимулювання розбудови зв'язків між соціальними та медичними установами та закладами, що надають послуги дітям та молоді, розвитку партнерських стосунків між усіма іншими суб'єктами, що можуть бути залучені до вирішення проблеми ВІЛ в Україні.

Визначення в цьому Стандарті мінімального гарантованого переліку послуг не є перешкодою для надання розширеного переліку послуг та розвитку інноваційних послуг.

Організації та заклади, що надають соціальні послуги, медичну допомогу, органи місцевого самоврядування, базуючись на положеннях Стандарту, можуть впроваджувати стандарти вищої якості, вимоги яких перевершують мінімальні.

Для забезпечення відповідності Стандарту чинному законодавству, соціально-економічним умовам, ситуації з надання соціальних послуг та медичної допомоги дітям та молоді тощо, Стандарт повинен регулярно переглядатись та доповнюватись.

1.1. Сфера застосування Стандарту

Сферою застосування Стандарту є надання соціальних послуг та медичної допомоги на основі принципів Дружнього підходу до молоді у сферах охорони здоров'я, молодіжної соціальної політики, соціального захисту.

1.2. Цільові групи

Цільовими групами є діти та молодь, батьки або законні представники (далі - Клієнти).

1.3. Суб'єкти, які надають послуги, що стандартизуються

Суб'єктами, які надають послуги, що стандартизуються (далі - Надавачі послуг), є:

- центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- заклади соціального обслуговування (центри соціально-психологічної допомоги, соціальні центри матері та дитини тощо);

- заклади охорони здоров'я, в т.ч. "Клініки, дружні до молоді";

- недержавні організації різних форм власності, статут яких передбачає можливість надання соціальних послуг та медичної допомоги на основі принципів Дружнього підходу до молоді.

2.1. Мінімальний гарантований перелік послуг для цільових груп:

- соціально-медичні, психологічні, соціально-педагогічні, юридичні, інформаційні послуги шляхом проведення консультування;

- інформаційно-просвітницькі, навчальні заходи;

- лікувально-профілактичні та оздоровчі заходи;

- соціальний супровід (за необхідності).

2.2. Критерії та терміни надання послуг

2.2.1. Критерієм початку надання послуг є звернення Клієнта, направлення до Надавача послуг відповідно до чинного законодавства.

2.2.2. Критерієм завершення надання послуг є задоволення потреб Клієнта або його відмова від отримання послуг.

2.2.3. Терміни надання послуг визначаються індивідуально для кожного Клієнта та тривають до того часу, поки Клієнт має потребу в отриманні таких послуг.

2.3. Зміст надання послуг

2.3.1. Соціально-медичні, психологічні, соціально-педагогічні, юридичні, інформаційні послуги шляхом проведення консультування.

Консультування здійснюється Надавачами послуг від 15 хв.

Види консультацій:

- первинні,

- повторні,

- до-, післятестове консультування,

- очні - заочні,

- за принципом "рівний - рівному",

- групові,

- індивідуальні.

Консультування проводиться з питань:

- формування здорового способу життя;

- збереження психічного здоров'я, в т.ч. у складних життєвих обставинах;

- попередження виникнення ризикової поведінки, зменшення її впливу та наслідків;

- профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом (далі - ІПСШ), у т.ч. ВІЛ;

- користування презервативом як індивідуальним засобом захисту від ІПСШ, у т.ч. ВІЛ;

- тестування на ВІЛ/СНІД та ІПСШ;

- збереження репродуктивного здоров'я та підготовки до усвідомленого батьківства;

- формування відповідальної поведінки в статевих та міжособистісних відносинах;

- визначення і вирішення соціально-психологічних проблем.

2.3.2. Інформаційно-просвітницькі, навчальні заходи

Інформаційно-просвітницькі, навчальні заходи передбачають формування життєвих навичок і запобігання проблемам здоров'я.

Проводяться за формами:

- лекція (не менше 45 хв.);

- бесіда групова (не менше 45 хв.);

- бесіда індивідуальна (не менше 10 хв.);

- тренінг (не менше 16 год.);

- семінар (не менше 4 год.);

- відеолекторії (не менше 45 хв.);

- інформаційні матеріали - розробка, тиражування, розповсюдження;

- соціальна реклама - розробка, тиражування, розповсюдження;

- співпраця із засобами масової інформації.

2.3.3. Лікувально-профілактичні та оздоровчі заходи

Лікувально-профілактичні та оздоровчі заходи стосовно туберкульозу, ІПСШ, запальних процесів статевої сфери, порушень репродуктивного здоров'я мають здійснюватися у лікувально-профілактичних закладах відповідно до протоколів, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я України:

- проведення добровільного тестування на ВІЛ, ІПСШ;

- амбулаторно-поліклінічна медична допомога, в т.ч. обов'язкові медичні огляди, терміни та періодичність яких регламентується наказами Міністерства охорони здоров'я України;

- забезпечення вільного доступу до презерватива як індивідуального засобу захисту від ІПСШ, у т.ч. ВІЛ, консультування щодо його використання;

- стаціонарна допомога в установленому порядку;

- реабілітація (відновне лікування, оздоровлення, санаторно-курортне лікування).

2.3.4. Соціальний супровід (за необхідності)

Соціальний супровід здійснюється (за необхідності) відповідно до Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, що затверджується наказом Мінсім'ямолодьспорту.

Цільове направлення Клієнтів до інших установ, організацій для отримання послуг забезпечується в установленому порядку.

2.4. Партнерство в наданні послуг

Державні установи/заклади та недержавні організації різних форм власності, в роботі яких застосовується цей Стандарт, у наданні соціальних послуг та медичної допомоги співпрацюють між собою з метою забезпечення їх ефективності та комплексності.

2.5. Інформування про послуги

Інформування про можливість отримання послуги, час та умови її надання здійснюється шляхом розповсюдження інформації, соціальної реклами, через Інтернет-ресурси, зовнішню рекламу тощо.

Вимогою до роботи з Клієнтом є дотримання основних принципів Дружнього підходу до молоді, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні:

- доступності,

- доброзичливості,

- добровільності,

- конфіденційності,

- анонімності,

- незасуджуючого підходу.

3.1. Оцінювання

Оцінювання потреби у наданні соціальних послуг та медичної допомоги є обов'язковим компонентом роботи.

3.2. Індивідуальний план роботи з Клієнтом (за необхідності)

Індивідуальний план роботи з Клієнтом складається і повинен:

- містити цілі роботи з Клієнтом, завдання, кроки для досягнення цілей, терміни виконання завдань, перелік учасників процесу;

- в деталях визначати дії персоналу для задоволення основних аспектів здоров'я, а також особистих та соціальних потреб Клієнта;

- відображати потреби фізичного стану та здоров'я, емоційної сфери тощо;

- за потреби переглядатися персоналом.

Індивідуальний план роботи з Клієнтом повинен складатися мультидисциплінарною командою за участі Клієнта у зрозумілій для нього формі, узгоджуватися з ним та підписуватись Клієнтом (чи його законним представником).

Один примірник індивідуального плану залишається у Клієнта і є основою для надання послуг.

3.3. Договір

Обов'язковою умовою взяття сім'ї чи особи під соціальний супровід є згода сім'ї чи особи та укладення договору про здійснення соціального супроводу, в якому зазначаються права та обов'язки кожної із сторін.

3.4. Залучення Клієнтів

Залучення Клієнтів до отримання послуг здійснюється за умов усвідомленої згоди з урахуванням культурологічних, етнічних та релігійних особливостей на принципах Дружнього підходу до молоді.

3.5. Етичні норми, принципи

Послуги надаються відповідно до норм і положень Конституції України, Конвенції ООН про права дитини та інших нормативно-правових документів з дотриманням конфіденційності та Дружнього підходу до молоді.

4.1. Підбір персоналу/мультидисциплінарна команда

Послуги надаються мультидисциплінарною командою, до складу якої входять соціальний працівник, психолог, лікар та медична сестра із залученням волонтерів. Інші спеціалісти залучаються за потреби.

4.2. Кваліфікація

Соціальний працівник - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр соціальної роботи.

Психолог - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр психології або фахівець, який отримав сертифікат державного та/або міжнародного зразка.

Соціальний педагог - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр соціальної педагогіки.

Лікар - фахівець з повною вищою медичною освітою за спеціальністю "Лікувальна справа" або "Педіатрія".

Медична сестра, фельдшер - фахівець з середньою медичною освітою.

Юрист (консультант із правових питань) - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр правових наук.

Волонтери - фізичні особи, які пройшли інструктаж та/або короткотермінові курси й екзаменацію.

4.3. Навчання

Спеціалісти, консультанти за принципом "рівний - рівному" мають пройти навчання з питань надання соціальних послуг та медичної допомоги у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу на основі Дружнього підходу до молоді.

4.4. Інструкції для персоналу

Посадові інструкції для персоналу (у закладах охорони здоров'я) розробляються і затверджуються відповідними Надавачами послуг.

4.5. Супервізія

Супервізія - це офіційна форма взаємодопомоги фахівців (соціальних працівників, медичних працівників, психологів, волонтерів), за якою фахівці, котрі надають послуги, можуть постійно обговорювати свою роботу з досвідченим фахівцем у сфері надання послуг, який має досвід проведення супервізії.

Супервізія здійснюється фахівцем відповідної галузі в процесі роботи персоналу, який надає соціальні послуги та медичну допомогу.

Завдання супервізії - спільна робота з метою збільшення ефективності консультативної практики фахівців - учасників супервізії.

Принципи здійснення супервізії:

- етичність,

- конфіденційність,

- безпечність,

- ефективність,

- компетентність.

Види супервізії:

- наодинці (супервізор і особа, з якою проводять супервізію, два рівних колеги).

- групова супервізія з одним або кількома супервізорами або з рівними колегами.

4.6. Залучення волонтерів

Залучення волонтерів до надання соціальних послуг та медичної допомоги дітям, молоді, їхнім батькам (законним представникам) здійснюється відповідно до Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. N 1895 (Офіційний вісник України від 02.01.2004 - 2003 р., N 51, том 1, стор. 144, стаття 2673).

Послуги надаються в закладах та установах, які відповідають вимогам Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту.

6.1. Ведення обліку соціальних послуг та медичної допомоги

В закладах охорони здоров'я, в т.ч. Клініках, дружніх до молоді, ведення обліку наданої медичної допомоги здійснюється відповідно до форм обліку, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.

В центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та закладах соціального обслуговування ведення обліку наданих соціальних послуг здійснюється відповідно до форм обліку, що затверджуються Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту або Держсоцслужбою.

6.2. Моніторинг та оцінка

Моніторинг та оцінка якості наданих послуг здійснюються протягом усього періоду надання послуг.

6.3. Критерії ефективності та індикатори оцінки

Критерії ефективності:

- надання послуг Клієнтам на основі принципів Дружнього підходу до молоді;

- проведення консультацій з питань формування безпечної поведінки, відповідального ставлення до збереження репродуктивного здоров'я, профілактики ВІЛ-інфекції тощо;

- забезпечення Клієнтів презервативами;

- здійснення соціального супроводу (за необхідності);

- наявність та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів з питань формування здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров'я тощо.

Індикатори оцінки:

- кількість повторних звернень Клієнтів;

- кількість наданих консультацій з питань формування безпечної поведінки, відповідального ставлення до збереження репродуктивного здоров'я, профілактики ВІЛ-інфекції тощо;

- кількість розповсюджених презервативів;

- кількість осіб/сімей, які перебували під соціальним супроводом (в них дітей, молоді);

- кількість розповсюджених інформаційно-просвітницьких матеріалів з питань формування здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров'я тощо.

6.4. Гарантування якості надання послуг

Гарантування якості наданих послуг забезпечується шляхом дотримання вимог, визначених даним Стандартом.

Беручи до уваги необхідність розробки мінімальних стандартів щодо забезпечення соціальними послугами ВІЛ-інфікованих дітей, їхніх сімей та найближчого оточення, а також у межах реалізації положень Конвенції ООН про права дитини, інших конвенцій та міжнародних угод, до яких приєдналась Україна, Конституції України, Законів України "Про попередження захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", "Про соціальні послуги", "Про охорону дитинства" та інших нормативно-правових актів з питань забезпечення та захисту ВІЛ-інфікованих дітей та членів їхніх сімей на загальнодержавному, національному та місцевому рівнях, управління обсягами та якістю надання вказаних соціальних послуг розроблено даний стандарт мінімального пакета соціальних послуг дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, членам їхніх сімей (далі - Стандарт).

Мета та завдання:

- використання соціальних норм та нормативів, які у комплексному застосуванні забезпечать оптимальне надання дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, та членам їхніх сімей (законним представникам) базового рівня (нормативу) соціальних, медичних, правових, реабілітаційних послуг;

- захист законних прав та інтересів, відновлення порушених прав та інтересів ВІЛ-інфікованих дітей, дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями та членам їхніх сімей (законних представників);

- забезпечення належного рівня якості надання соціальних, правових, медичних, психологічних, реабілітаційних послуг;

- забезпечення доступу ВІЛ-інфікованих дітей, членів їхніх сімей (законних представників) до інформаційного простору, спілкування та відповідних форм взаємодії, заходів з реалізації прав та інтересів;

- забезпечення на місцевому рівні державних гарантій надання соціальних послуг ВІЛ-інфікованим дітям, членам їхніх сімей (законним представникам), участі у програмах оздоровлення, виховання здорового способу життя, соціальної адаптації, розвитку;

- забезпечення реалізації заходів з охорони дитинства, материнства від усіх форм насильства, дискримінації та стигматизації;

- забезпечення можливості ВІЛ-інфікованими дітям та дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, всебічно та гармонійно розвиватись, спілкуватися та мати доступ до надбань національної і світової культур;

- забезпечення реалізації прав ВІЛ-інфікованих дітей, членів їхніх сімей (законних представників) на об'єднання у громадські та благодійні організації, участь у неформальних формах співробітництва;

- реалізація прав та інтересів ВІЛ-інфікованих дітей, дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, членів їхніх сімей (законних представників) у межах чинного законодавства.

1.1. Сфера застосування Стандарту

Цей Стандарт застосовується в діяльності мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - центри), їх спеціалізованих формувань, спеціальних установ для дітей, закладів соціального обслуговування у сфері надання соціальних послуг дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, членам їхніх сімей (в т.ч. законним представникам).

Дотримання цього Стандарту є обов'язковим для центрів, їх спеціалізованих формувань, спеціальних установ для дітей, закладів соціального обслуговування дітей, а також інших державних установ, закладів і недержавних організацій, які реалізують соціальні програми та проекти, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів.

Стандарт визначає критерії, відповідно до яких контролюється якість наданих послуг.

1.2. Цільові групи

Цільовими групами є діти, які живуть з ВІЛ-інфекцією (у т.ч. ВІЛ-інфіковані діти-сироти, які перебувають у дитячих закладах інтернатного типу); діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями, їхні батьки (законні представники) та близьке оточення (далі - Клієнти).

1.3. Суб'єкти, які надають послуги, що стандартизуються

Суб'єктами, які надають послуги, що стандартизуються (далі - Надавачі послуг), є:

- центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, їх спеціалізовані формування;

- заклади соціального обслуговування (центри для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді тощо);

- спеціальні установи для дітей;

- недержавні організації, які реалізують соціальні програми та проекти, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів.

2.1. Мінімальний гарантований перелік послуг для цільових груп:

- соціально-медичні;

- психологічні;

- соціально-економічні;

- соціально-педагогічні;

- юридичні;

- соціально-побутові;

- інформаційні;

- соціальний супровід.

2.2. Критерії та терміни надання послуг

2.2.1. Критерієм початку надання послуг є звернення Клієнта, направлення до Надавача послуг.

2.2.2. Критерієм завершення надання послуг є задоволення потреб Клієнта або його відмова від отримання послуг, невиконання умов договору з Клієнтом, зміна місця проживання Клієнта.

2.2.3. Терміни надання соціальних послуг визначаються індивідуально для кожного Клієнта та тривають до того часу, поки Клієнт має потребу в отриманні таких послуг.

2.3. Зміст надання послуг

2.3.1. Принципи надання послуг:

- мультидисциплінарний підхід;

- адресність та індивідуальний підхід;

- конфіденційність;

- добровільність;

- професійність;

- законність;

- "рівний - рівному";

- допомога заради самодопомоги.

2.3.2. Соціально-медичні послуги - це консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів.

Соціально-медичні послуги здійснюються шляхом:

- консультування (індивідуальне та групове) Клієнтів з питань формування прихильності до лікування та особливостей догляду та підтримки дітей, які живуть з ВІЛ-інфекцією;

- навчання Клієнтів за такими напрямками: консультації з профілактики передачі ВІЛ та опортуністичних інфекцій; надання індивідуальних та групових консультацій з формування навичок здорового способу життя; супроводження дитини, яка живе з ВІЛ-інфекцією, до відповідних спеціалістів згідно з потребами та показаннями; представлення інтересів Клієнтів в організаціях, які надають медичні послуги, щодо діагностики, лікування ВІЛ-інфекції, СНІД, супутніх інфекцій, або інших захворювань, не пов'язаних з ВІЛ-інфекцією.

2.3.3. Психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристики особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад.

Психологічні послуги здійснюються шляхом:

- психодіагностики;

- психокорекції;

- кризового втручання;

- психологічної адаптації до питань, пов'язаних з ВІЛ-статусом;

- підготовки рекомендацій для соціального супроводу;

- індивідуальних та групових консультації для дітей, батьків (законних представників) з питань підготовки батьків до відкриття дитині ВІЛ-статусу;

- проведення групових занять та тренінгів, спрямованих на вирішення проблем особистості;

- сприяння організації та роботі груп взаємодопомоги.

2.3.4. Соціально-економічні послуги спрямовуються на задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, обумовлених ВІЛ-статусом.

Соціально-економічні послуги здійснюються шляхом:

- здійснення моніторингу дотримання законодавчих норм щодо обов'язкових соціальних виплат;

- залучення коштів благодійних фондів, які будуть спрямовані на лікування, оздоровлення, харчування, транспортування дитини.

2.3.5. Соціально-педагогічні послуги спрямовуються на виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб дітей, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, організацію індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, зацікавлених осіб.

Соціально-педагогічні послуги здійснюються шляхом:

- організації індивідуального навчального та виховного процесу;

- проведення індивідуальних та групових занять з дітьми та їх законними представниками з метою підготовки ВІЛ-інфікованих дітей до перебування в організованих дитячих колективах;

- проведення консультацій, індивідуальних та групових занять з батьками (законними представниками) з питань догляду, розвитку та виховання дітей, які живуть з ВІЛ-інфекцією;

- моніторингу реалізації права дитини на дошкільну та загальну середню освіту.

2.3.6. Юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів Клієнтів, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, які вдаються до протиправних дій щодо них (оформлення правових документів, адвокатування, захист прав та інтересів тощо).

Юридичні послуги здійснюються шляхом:

- надання консультацій з питань дотримання прав на навчання, лікування, конфіденційність;

- проведення інформаційно-просвітницьких заходів з питань законодавства у сфері ВІЛ/СНІД для батьків (законних представників)

дітей, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та державних установ, громадських організацій, які працюють у сфері ВІЛ/СНІД;

- здійснення представництва дітей, які живуть з ВІЛ-інфекцією, у питаннях, пов'язаних з ВІЛ-статусом;

- оперативного реагування відповідно до чинного законодавства на факти порушення прав дітей, які живуть з ВІЛ-інфекцією, у тому числі факти насильства.

2.3.7. Соціально-побутові послуги спрямовуються на забезпечення осіб, які їх потребують, продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо.

2.3.8. Інформаційні послуги передбачають надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування адекватних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

Інформаційні послуги здійснюються шляхом:

- створення та підтримки бази даних про організації, які надають соціальні послуги цільовим групам; забезпечення цією інформацією лікувально-профілактичних закладів, що здійснюють диспансерний нагляд;

- надання інформаційно-просвітницьких послуг з питань догляду, підтримки, лікування та прихильності до антиретровірусної терапії, базових знань з проблем ВІЛ/СНІД, а також безпечної поведінки щодо інфікування ВІЛ;

- активної участі в організації та проведені масових заходів у контексті проблеми ВІЛ/СНІД з метою формування толерантного ставлення до дітей, які живуть з ВІЛ-інфекцією;

- активізації та залучення до вирішення проблем ВІЛ/СНІД організацій та установ різних форм власності та сфер діяльності;

- розробки та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів у контексті різних аспектів проблеми ВІЛ/СНІД.

2.3.9. Соціальний супровід здійснюється (за необхідності) відповідно до Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, що затверджується наказом Мінсім'ямолодьспорту.

2.4. Партнерство в наданні послуг

Державні установи/заклади та недержавні організації різних форм власності, в роботі яких застосовується цей Стандарт, в наданні соціальних послуг співпрацюють між собою з метою забезпечення їх ефективності та комплексності.

2.5. Інформування про послуги

Інформування про послуги та умови їх отримання здійснюється шляхом розповсюдження інформації в закладах, які надають послуги, в місцях, доступних для Клієнтів, через соціальну рекламу, Інтернет-ресурси тощо.

3.1. Договір

Для отримання соціальних послуг Клієнт має звернутися з письмовою заявою до Надавача послуг. Письмовою формою підтвердження забезпечення послуг є договір між Клієнтом та Надавачем послуг, в якому визначені зобов'язання сторін.

Якщо Клієнт за віком або станом здоров'я неспроможний самостійно прийняти рішення про необхідність надання послуг, таке рішення згідно з чинним законодавством може прийняти його законний представник.

3.2. Залучення Клієнтів

Залучення Клієнтів до отримання послуг здійснюється за умов усвідомленої згоди, добровільності та конфіденційності з урахуванням культурологічних, етнічних та релігійних особливостей.

3.3. Захист та безпека

Захист та безпека клієнта забезпечується конфіденційністю на всіх етапах надання послуг.

3.4. Етичні принципи

Послуги надаються відповідно до норм і положень Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, інших нормативно-правових документів, етичних принципів діяльності спеціалістів із соціальної роботи.

Спеціалісти, котрі надають послуги дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, членам їхніх сімей, керуються у своїй роботі Етичним кодексом спеціалістів із соціальної роботи України, що затверджується наказом Мінсім'ямолодьспорту.

4.1. Підбір персоналу/мультидисциплінарна команда

Послуги надаються мультидисциплінарною командою, до складу якої входять соціальний працівник, соціальний педагог, психолог, юрист (консультант із правових питань), лікар та медична сестра. Інші спеціалісти залучаються за потреби.

Також може залучатися фахівець, який надає послуги за принципом "рівний - рівному" та волонтери.

4.2. Кваліфікація

Соціальний працівник - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр соціальної роботи.

Соціальний педагог - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр соціальної педагогіки.

Психолог - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр психології або фахівець, який отримав сертифікат державного та/або міжнародного зразка.

Юрист (консультант із правових питань) - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр правових наук.

Лікар - фахівець з повною вищою медичною освітою за спеціальністю "Лікувальна справа" або "Педіатрія".

Медична сестра, фельдшер - фахівець із середньою медичною освітою.

Соціальний працівник без відповідної освітньої кваліфікації, але який пройшов інструктаж та/або короткотермінові курси, екзаменований Надавачем послуг, і має відповідний сертифікат, може надавати послуги до етапу консультування соціальним працівником за принципом "рівний - рівному", забезпечувати Клієнта інформаційними матеріалами, здійснювати немедичний догляд за місцем проживання (соціальний патронаж), перенаправляти Клієнта до державних установ та недержавних організацій.

Волонтери - фізичні особи, які пройшли інструктаж та/або короткотермінові курси й екзаменацію.

4.3. Навчання

Члени мультидисциплінарної команди повинні відповідати фаховим вимогам, установленим цим Стандартом:

- кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади;

- базовий рівень - стандартна вища або середня спеціальна медична, педагогічна, юридична освіта;

- сертифікація та спеціалізація персоналу здійснюється на спеціалізованих курсах, семінарах, тренінгах;

- соціальні працівники, соціальні педагоги проходять навчання та підвищують кваліфікацію не менше одного разу на два роки.

- волонтери проходять навчання щорічно.

4.4. Інструкції для персоналу

Посадові інструкції для персоналу розробляються і затверджуються Надавачами послуг.

Інструкції з техніки безпеки надання послуг у стаціонарних, мобільних, польових (аутріч) умовах розробляються і затверджуються суб'єктами, що надають послуги.

4.5. Супервізія

Супервізія - це офіційна форма взаємодопомоги фахівців (соціальних працівників, консультантів, психологів, волонтерів, медичних працівників), за якою фахівці, котрі надають послуги, можуть постійно обговорювати свою роботу з досвідченим фахівцем у сфері надання послуг, який має досвід проведення супервізії.

Супервізія забезпечується в процесі роботи персоналу й організовується керівником організації, що надає послуги.

Завдання супервізії - спільна робота з метою збільшення ефективності консультативної практики фахівців - учасників супервізії.

Принципи здійснення супервізії:

- етичність,

- конфіденційність,

- безпечність,

- ефективність,

- компетентність.

Види супервізії:

- наодинці (супервізор і особа, з якою проводять супервізію, два рівних колеги).

- групова супервізія з одним або кількома супервізорами або з рівними колегами.

4.6. Залучення волонтерів

Залучення волонтерів (волонтерських організацій, об'єднань) до надання соціальних послуг дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, членам їхніх сімей, здійснюється відповідно до Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. N 1895 (Офіційний вісник України від 02.01.2004 - 2003 р., N 51, том 1, стор. 144, стаття 2673).

З волонтером або волонтерською організацією (об'єднанням), які залучаються до процесу надання послуг, керівник відповідної організації/закладу укладає договір про співпрацю та забезпечує надання ним якісних соціальних послуг Клієнтам, безпеку праці волонтера та організації, що їх надає.

Приміщення центрів для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді повинні відповідати вимогам, визначеним у Типовому положенні про центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. N 148 (Офіційний вісник України від 01.03.2006 - 2006 р., N 7, стор. 135, стаття 361).

6.1. Ведення обліку соціальних послуг у сфері ВІЛ:

Облік соціальних послуг у сфері ВІЛ забезпечують такі документи:

- картка отримувача послуг;

- журнал реєстрації отримувачів послуг;

- інструкція з техніки безпеки праці та журнал з проведення інструктажу з техніки безпеки праці;

- журнал обліку консультацій;

- графік роботи персоналу та табель обліку їх робочого часу;

- облік послуг;

- копія розпорядження органів влади про легальність надання послуг;

- наказ про затвердження штатного розпису, посадових обов'язків та матеріальної відповідальності;

- журнал реєстрації наказів;

- журнал обліку навчання, підвищення кваліфікації, стажування, супервізії персоналу;

- накладні, довіреності, акти списання;

- трудові книжки, договори із залученими спеціалістами, волонтерами;

- правила внутрішнього розпорядку або інструкції з організації та надання послуг;

- угоди з партнерами та отримувачами послуг;

- книга обліку скарг та подяк;

- звіти та інші інформаційні матеріали про діяльність суб'єкта, що надає послуги, її результатів;

- інша документація на розгляд керівництва.

6.2 . Моніторинг та оцінка

Моніторинг та оцінка якості наданих послуг здійснюються протягом усього періоду їх надання.

6.3. Гарантування якості надання послуг

Гарантування якості наданих послуг забезпечується шляхом дотримання вимог, визначених даним Стандартом.

Ін'єкційний шлях є одним із найбільш поширених шляхів інфікування ВІЛ в Україні. Така ситуація зумовлює необхідність розширення доступу споживачів ін'єкційних наркотиків (далі - СІН) до соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ та інфекцій, що передаються статевим шляхом (далі - ВІЛ/ІПСШ) за принципами зменшення шкоди, удосконаленні системи вторинної профілактики. Водночас обрана стратегія на збільшення охоплення СІН соціальними послугами порушує питання про мінімальний перелік та належну якість послуг, що мають бути забезпечені суб'єктами їх надання. Даний документ встановлює стандарт мінімального пакета соціальних послуг СІН, спрямованих на профілактику ВІЛ/ІПСШ та ускладнень, що є супутніми при вживанні наркотиків (далі - Стандарт).

Даний Стандарт є документом, розробленим на виконання Законів України "Про соціальні послуги", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", пунктів 9, 11 - 14, 21 заходів з виконання Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 - 2008 роки та із урахуванням визначених Європейським регіональним бюро ВООЗ Принципів профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотики.

Метою Стандарту є:

- встановлення та гарантування мінімального переліку соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ/ІПСШ та ускладнень, що є супутніми при вживанні наркотиків, особам із числа СІН;

- встановлення та забезпечення мінімального рівня якості послуг, нижче за який такі послуги не можуть надаватись;

- ефективного планування, моніторингу та оцінювання діяльності суб'єктами, залучених до надання таких послуг,