Щодо особливостей оподаткування ПДВ операцій з реорганізації підприємства шляхом виділу

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей оподаткування ПДВ операцій з реорганізації підприємства шляхом виділу та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, загальними зборами учасників Товариства (платник ПДВ) планується прийняти рішення про виділ з нього нової юридичної особи та передачі до неї за розподільчим балансом частини майна, майнових прав та обов’язків (зобов’язань) Товариства.

Рішення про виділ буде оформлено нотаріально засвідченим протоколом загальних зборів.

Додатком до протоколу загальних зборів буде визначений перелік майна, майнових прав та обов’язків, що будуть передані до нового товариства, утвореного в результаті реорганізації.

Згідно з нотаріально засвідченим протоколом загальних зборів буде затверджений розподільчий баланс та додатки до нього, акт прийому-передачі документів тощо.

В результаті виділу частки учасників у статутному капіталі Товариства, з якого здійсниться виділ, перейдуть в частки нового товариства, що виділиться, із збереженням співвідношення часток учасників Товариства, що існуватиме до виділу.

Операції з передачі та отримання майна, здійснені в результаті реорганізації, будуть відображені в балансах та звітності обох товариств, а також в ДПС за місцем реєстрації обома товариствами подані відомості про об’єкти оподаткування за формою № 20-ОПП.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи підлягає оподаткуванню ПДВ операція з передачі за розподільчим балансом частини майна від Товариства, яке реорганізується шляхом виділу, до нової юридичної особи, яка буде створена в результаті такого виділу?;

2) чи вважається операція з передачі за розподільчим балансом частини майна від Товариства до нової юридичної особи безкоштовно наданими товарами, роботами, послугами та об’єктом оподаткування ПДВ?;

3) чи правомірно Товариство, у зв’язку з відсутністю визначення термінів "реорганізація", "виділ", "виділення", передбаченими статтею 14 Кодексу, відповідно до норм пункту 5.3 статті 5 Кодексу керується нормами статті 109 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) та статтями 47, 54 та 55 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі – Закон № 2275)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 56 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання – це господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до статті 109 ЦКУ виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Статтею 47 Закону № 2275 визначено, що виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 Кодексу під реорганізацією платника податків розуміється, зокрема, зміна його правового статусу, яка передбачає виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Згідно з підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

Підпунктом "а" пункту 198.5 статті 198 Кодексу встановлено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 Кодексу).

Водночас відповідно до пункту 199.6 статті 199 Кодексу правила статті 199 Кодексу не застосовуються, зокрема, в разі проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ЦКУ, Закону № 2275, Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1 - 3

Згідно з підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу операція з передачі частини майна від Товариства, яке реорганізувалося шляхом виділу, до нової юридичної особи, що була створена в результаті такого виділу, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

За такою операцією згідно з пунктом 199.6 статті 199 Кодексу норми пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу не застосовуються, отже податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

Оскільки в результаті виділу частки учасників у статутному капіталі Товариства, з якого здійснюється виділ, переходять в частки нового товариства, що виділилося, то така операція з передачі майна не може бути віднесена до категорії безоплатно наданих товарів, робіт, послуг.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).