Щодо окремих питань, повязаних із виведенням із експлуатації і списанням реєстратора розрахункових операцій

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань, пов'язаних із виведенням із експлуатації і списанням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у зв'язку із сплином терміну придатності один із РРО Підприємства підлягає виведенню із експлуатації та списанню. Крім цього Підприємству було повернуто іншим суб'єктом господарювання РРО, попередньо переданий йому в оренду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Основні засоби- матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Щодо необхідності виведення з експлуатації та списання РРО

Правові відносини у сфері застосування РРО встановлені Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265).

Закон N 265 оперує поняттям строк служби РРО згідно з яким, - це строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність РРО, у тому числі комплектувальних виробів та їх складових частин, збереження інформації у фіскальній пам'яті, за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів.

Строк служби РРО встановлюється безпосередньо його виробником та зазначається у експлуатаційних документах на РРО, зокрема, у паспорті (формулярі) РРО відповідно до вимог пунктів 7 та 8 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року N 601 (далі - Порядок N 601).

Першоджерелом даних щодо екземпляру РРО, що включаються до реєстру екземплярів реєстраторів розрахункових операцій (далі - Реєстр), який ведеться ДПС відповідно до Порядку ведення реєстру екземплярів реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.02.2019 р. N 64"Про затвердження порядків ведення реєстру екземплярів реєстраторів розрахункових операцій та реєстру центрів сервісного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.03.2019 р. за N 307/33278, є інформація виробника/постачальника моделей (модифікацій) РРО, який включено до Державного реєстру РРО.

Така інформація надсилається виробником до ДПС та включається до Реєстру відповідно до пункту 59 Порядку N 601.

Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим наказом Міністерства фінансів України 14.06.2016 р. N 547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 р. за N 918/29048 "Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій", що розроблений відповідно до статті 7 Закону (далі - Порядок N 547), зокрема, встановлена процедура скасування реєстрації РРО згідно з пунктом 1 глави 4 якого реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 та пункту 2 глави 4 розділу ІІ Порядку N 547 у разі, якщо вичерпано строк служби РРО, вказаний у реєстрі екземплярів РРО або у паспорті (формулярі) РРО, який не включений до такого реєстру та був зареєстрований у контролюючому органі до створення такого реєстру, реєстрація такого РРО підлягає скасуванню. Скасування РРО в такому випадку може проводитись за заявою суб'єкта господарювання, на якого зареєстровано РРО, або за рішенням контролюючого органу за місцем реєстрації РРО.

Отже, сплив строку служби РРО, визначеного виробником РРО, дані щодо якого включено до Реєстру, є підставою для скасування реєстрації РРО після проведення якої РРО за рішенням суб'єкта господарювання може бути виведено із експлуатації та списано.

Щодо порядку оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ визначено, що у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V ПКУ.

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такою придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що у випадку, якщо у Підприємства РРО обліковується як основний засіб і ліквідація (списання) такого основного засобу здійснюється без згоди Підприємства, що підтверджується документами відповідно до законодавства, то обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за такою операцією не виникає.

Додатково ДПС інформує, що наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 р. N 673"Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування податком на додану вартість", зокрема, затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів (далі - УПК N 673). УПК N 673 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).