Щодо нарахування амортизації на транспортні засоби (плавзасоби), що залучені для потреб Збройних  Сил України

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ДП "" (далі – ДП) щодо нарахування амортизації на транспортні засоби (плавзасоби), що залучені для потреб Збройних Сил України у межах виконання військово-транспортного обов’язку під час дії воєнного стану та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, ДП є резидентом України, а також є державним унітарним підприємством і діє як державне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства розвитку громад та територій України.

Майно ДП перебуває у державній власності і закріплено за ДП на праві господарського відання.

ДП є платником податку на прибуток на загальних підставах та здійснює коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, передбачені розділом III Кодексу.

ДП веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.

На балансі ДП перебувають транспортні засоби, зокрема, плавзасоби, що призначені для використання у господарській діяльності ДП.

Внаслідок розпочатої російською федерацією 24.02.2022 широкомасштабної збройної агресії проти України та введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, деякі з призначених для використання у господарській діяльності ДП транспортних засобів було залучено в рамках виконання ДП військово-транспортного обов’язку з метою задоволення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань.

Вказане залучення було проведено на підставі норм Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 (зі змінами і доповненнями), (далі – Положення № 1921), з оформленням актів приймання-передачі відповідної форми.

Водночас ДП зазначає, що здійснене в рамках Положення № 1921 залучення не передбачає переходу права власності на залучене майно, на відміну від примусового відчуження або вилучення майна, здійсненого в рамках Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (зі змінами і доповненнями), (далі – Закон № 3543-XII)

З огляду на викладене, ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1.Чи має ДП право нараховувати амортизацію, призначених для використання у господарській діяльності ДП транспортних засобів, відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу, залучених на весь час дії оголошеного в Україні воєнного стану в рамках виконання ДП військово-транспортного обов’язку?

2.Чи має ДП право нараховувати амортизацію, відповідно до п. 138.3

ст. 138 Кодексу, залучених в рамках виконання військово-транспортного обов’язку транспортних засобів протягом періоду, що триватиме з дати завершення дії оголошеного в Україні воєнного стану до безпосередньої демобілізації (повернення) таких основних засобів ДП?

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону № 3543-XII військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами (у тому числі водними) і технікою (далі – транспортні засоби) і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Згідно із частиною другою ст. 6 Закону № 3543-XII порядок виконання військово-транспортного обов'язку, норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.

Відповідно до частини третьої ст. 6 Закону № 3543-XII виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.

Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідними підрозділами розвідувальних органів України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями.

Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виконання військово-транспортного обов'язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації визначає Положення № 1921.

Відповідно до абзацу другого п. 3 Положення № 1921 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.

Отже, порядок передачі (залучення) транспортного засобу під час мобілізації регламентовано Положенням № 1921 та підлягає належному документальному оформленню.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Нарахування амортизації основних засобів, що перебувають на балансі платників податків, у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до вимог національних положень (стандартів) або міжнародних стандартів для складання фінансової звітності, в залежності від того, який метод ведення бухгалтерського обліку застосовує платник податку.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п.138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Положення п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації виключно для активів, що є основними засобами або нематеріальних активів, які відповідають вимогам п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, не підлягають податковій амортизації відповідно до п.п. 138.3.1

п. 138.3 ст. 138 Кодексу основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (невиробничі), а також ті, що знаходяться на консервації.

Якщо транспортні засоби, що обліковувалися у платника у складі основних засобів, передані (залучені) ним для забезпечення потреб Збройних Сил України за актом приймання-передачі (додаток 4 до Положення № 1921), то право власності на такі транспортні засоби залишається у такого платника.

Таким чином, якщо основні засоби (транспортні засоби), що призначені для використання у господарській діяльності платника, протягом певного періоду тимчасово не використовуються у господарській діяльності платника податку (залучені для потреб Збройних Сил України у межах виконання військово-транспортного обов’язку під час дії воєнного стану), а в бухгалтерському обліку нарахування амортизації не припиняється, то такі основні засоби будуть амортизуватись протягом такого періоду і у податковому обліку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).