Щодо практичного застосування норм чинного законодавства

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи – підприємця …. щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що зареєстрований фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи.

З метою розширення сфери своєї діяльності платником планується здійснення діяльності за схемою "дропшипінгу" на підставі відповідно укладених договорів.

Діяльність за схемою "дропшипінгу" здійснюється на підставі укладених договорів між фізичною особою – продавцем та відповідним суб’єктом господарювання – постачальником. У своїй діяльності платник податків планує укласти з фізичною особою – підприємцем – постачальником (платником спрощеної системи оподаткування) договір комісії. Платник податків буде виступати комісіонером, а фізична особа – підприємець – постачальником – комітентом. В даній ситуації платник податків не отримує право власності на товар, який планує реалізовувати.

При даному виді співпраці продаж товарів здійснюватиметься платником податків через мережу Інтернет, а їх постачання кінцевому клієнтові здійснюватиме постачальник. Оплату за продані товари від клієнтів платник податків отримувати на власний підприємницький рахунок за реквізитами IBAN, відкритий в банку України. Після отримання коштів від клієнтів планується "утримання" власної комісійної винагороди з подальшим перерахуванням решти коштів фізичній особі – постачальнику (комітенту).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи може платник податків, будучи на другій групи спрощеної системи оподаткування укладати договори комісії та отримувати комісійну винагороду від проданих товарів ? Чи не порушує даний вид діяльності умов перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування за умови, що оплати за продані товари утримуватимуться від клієнтів – населення України?

2. Чи вірним є твердження про те, що при укладанні договору комісії з постачальником доходом платника податків є сума "утриманої" комісійної винагороди, а не вся сума коштів, отриманих від клієнтів на підприємницький рахунок, відповідно до п. 292.4 ст. 292 Кодексу?

3. Чи не буде порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування самостійне "утримання" комісійної винагороди з подальшим перерахуванням грошових коштів фізичній особі – підприємцю – постачальнику (комітенту)? Чи вірним буде такий спосіб розрахунку, погоджений сторонами в договорі?

4. Які документи (окрім договору комісії) платник податків, як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи повинен, укладати та зберігати як підтвердження отриманого доходу?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливості укладання договору комісії визначено главою 69 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина третя ст. 1012 ЦКУ).

Частиною першою ст. 1013 ЦКУ передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Крім того, згідно з частиною першою ст. 1022 ЦКУ після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1

розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Водночас нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3

ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п. 292.4 ст. 292 Кодексу до складу доходу платника єдиного податку включається сума отриманої винагороди повіреного (агента) у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку має право укладати договори комісії та отримувати комісійну винагороду від проданих товарів на спрощеній системі оподаткування за умови дотримання усіх вимог, визначених п.п. 291.4 – 291.5 ст. 291 Кодексу. При цьому усі кошти за надані послуги повинні перераховуватися комісіонером безпосередньо суб’єкту господарювання, а вже суб’єкт господарювання перераховує у грошовій формі винагороду комісіонеру.

Разом з тим, якщо положеннями договору передбачено самостійне утримання комісіонером належної йому винагороди з отриманих від клієнтів коштів, то таке утримання не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції).

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено ст. 296 Кодексу.

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579" з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені з 1 січня 2021 року Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців" щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов'язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, яка здійснює діяльність за договорами комісії, зобов’язана відображати весь обсяг доходу, отриманий за такими договорами як у готівковій, так і безготівковій формі у обліку доходів, що ведеться у довільній формі на підставі первинних документів. Водночас при заповнені податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця в дохід включається сума отриманої винагороди за договором комісії.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.