Щодо податкових наслідків при списанні витрат при загибелі с/г культур внаслідок стихійного лиха – критичних погодних умов та/або воєнних дій

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Фермерського господарства "" (далі – ФГ) щодо податкових наслідків при списанні витрат при загибелі с/г культур внаслідок стихійного лиха – критичних погодних умов та/або воєнних дій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ФГ займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та допоміжною діяльністю у рослинництві.

З метою проведення господарської діяльності ФГ протягом 2017-2022 років укладено з ГУ Держгеокадастр у "" області договори оренди землі та договори суборенди землі.

ФГ займається вирощуванням сільськогосподарських культур та виробництвом насіння (надання послуг) для ТОВ "" (далі – ТОВ) згідно договору на виробництво насіння від 19.03.2024.

Для здійснення виробничої діяльності з вирощування с/г культур та надання послуг з вирощування насіннєвої кукурудзи ФГ оформило кредитні договори в банках, які знаходяться на території України та які ще не погашені.

У зв’язку з несприятливими погодними умовами, які були протягом літного періоду 2024 року на території, де виробляється насіння, в період генеративного розвитку рослин, відбулась загибель насіннєвої кукурудзи частково або повністю.

ФГ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Які податкові наслідки списання витрат при загибелі с/г культур внаслідок стихійного лиха – критичні погодні умови та/або воєнні дії?

2. Чи обов’язково нараховувати ПДВ на суму списаних витрат у період дії воєнного стану?

3. Чи враховуються списані витрати при загибелі с/г культур при розрахунку податку на прибуток?

4. Якими документами має бути підтверджена загибель с/г культур внаслідок стихійного лиха – критичні погодні умови та/або воєнні дії?

Щодо питань 1, 3, 4

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996-XIV).

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами та доповненнями.

Отже, списання втрат від загибелі сільськогосподарських культур у бухгалтерському обліку здійснюється на підставі первинних документів.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат у разі загибелі сільськогосподарських культур в зв’язку з несприятливими погодними умовами та/або воєнними діями.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями).

Отже, питання порядку списання у бухгалтерському обліку втрат від загибелі сільськогосподарських культур внаслідок стихійного лиха – критичних погодних умов та/або воєнних дій належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 2

Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статтями 187, 198 та 201 Кодексу.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст. 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

Пунктом 32-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, зокрема, визначено, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником ПДВ в неоподатковуваних ПДВ операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари, придбані в оподатковуваних ПДВ операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.

До наведених у п. 32-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу операцій норми

п. 198.5 ст. 198 Кодексу не застосовуються.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Якщо у зазначеній у зверненні ситуації товари, придбані ФГ в оподатковуваних ПДВ операціях, були знищені (втрачені) (частково або повністю) внаслідок дії обставин непереборної сили, підтверджених документально, у період дії воєнного, надзвичайного стану, то згідно з нормами, визначеними п. 32-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, такі товари не вважаються використаними ФГ в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю ФГ, та, відповідно, обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 Кодексу у ФГ не виникає.

При цьому, на придбані з ПДВ послуги норми, визначені п. 32-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, не поширюються.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).