Дисконтування здійснюється з урахуванням конкретних умов договору/операції

Міністерство фінансів України на запит щодо відображення в бухгалтерському обліку довгострокових зобов'язань повідомляє.

Загальні положення про зобов'язання регулюються Цивільним кодексом України (далі - Кодекс).

Відповідно до статті 509 Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон) зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. N 20 (далі - ПБО-11), зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Згідно з пунктом 7 ПБО-11 до довгострокових зобов'язань належать, зокрема, довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання.

Пунктом 8 ПБО-11 передбачено, що зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Відповідно до пункту 10 ПБО-11 довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю - дисконтованою сумою майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. N 559 (далі - ПБО-13), визначено, що фінансовий інструмент - це контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Зокрема, відповідно до ПБО-13 фінансові зобов'язання включають: фінансове зобов'язання, призначене для перепродажу, та інші фінансові зобов'язання.

Згідно з пунктом 29 ПБО-13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Відповідно до пункту 31 ПБО-13 на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу, і зобов'язань за похідними фінансовими інструментами.

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій за довгостроковими зобов'язаннями, на які нараховуються відсотки, має здійснюватися на підставі первинних документів із дотриманням загального принципу бухгалтерського обліку - "превалювання сутності над формою", згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Ураховуючи зазначене, питання правомірності дисконтування довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки, має здійснюватися на підставі аналізу первинних документів та сутності господарської операції, з урахуванням умов договору позики, положень Закону та положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зазначених вище.