ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 25.08.2025 р. N 4523/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення АТ КБ [...] щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що рішенням господарського суду Луганської області з фізичної особи було стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитним договором та судовий збір.
Рішенням Господарського суду Луганської області у тій самій справі з Банка було стягнуто на користь позичальника судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5712,31 гривня.
Банк виконуючи зазначені судові рішення, вчинив односторонній правочин та здійснив нарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому із суми, що підлягала сплаті позичальнику, Банком, як податковим агентом було утримано податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у загальному розмірі 1313,84 гривні.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи можна кваліфікувати судові витрати (зокрема, судовий збір та відшкодування сплачених ним витрат на правничу допомогу) як додаткове благо, що підлягає оподаткуванню?
2. Чи повинен податковий агент утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми судового збору, яка відшкодовується фізичній особі за рішенням суду та перераховувати отримувачу після вирахування податків або включити їх до одностороннього правочину у вигляді зустрічних односторонніх вимог?
3. Чи повинен податковий агент утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми судових витрат (правнича допомога), яку відшкодовують фізичній особі за рішенням суду, та перераховувати отримувачу після вирахування податків або включити їх до одностороннього правочину у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог?
Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон N 3674), відповідно до статті 1 якого судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Одразу звертаємо увагу, що судовий збір включається до складу судових витрат, а не збитків і не матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 2 Закону N 3674 платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом N 3674.
Згідно зі ст. 3 Закону N 3674 судовий збір справляється:
за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
за видачу судами документів;
у разі ухвалення судового рішення, передбаченого Законом N 3674.
Крім того, згідно зі ст. 133 глави 8 "Судові витрати" Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Враховуючи викладене, витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги та судового збору є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесені до судових витрат, та відшкодовуються у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, а отже їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства. Аналогічна позиція підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі N 925/1196/18, а саме п. 6.19 зазначеної постанови передбачено, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками.
Таким чином, судові витрати (оплата правничої допомоги та судового збору) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості пошкодженого майна).
Статтею 67 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Підпунктом 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п. п. 3 і 4 п. 170.13 1 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу ( пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також вказаний дохід для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу є об'єктом оподаткування військовим збором ( пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Платниками військового збору є, зокрема, особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу ( пп. 1 пп. 1.1 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу ( пп. 1 пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
При цьому податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в пп. 1 пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу ( пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків ( п. 18.1 ст. 18 Кодексу).
При цьому відповідно до п. 18.2 ст. 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Таким чином, оскільки відшкодування за рішенням суду судових витрат (судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи) фізичній особі здійснюється юридичною особою, то зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
При цьому юридична особа як податковий агент зобов'язана виконати усі функції, визначені Кодексом.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.