Про надання розяснення

Міністерство економіки України розглянуло Ваше електронне звернення від 22.06.2021, надіслане листом Міністерства соціальної політики України від 23.06.2021 р. N 277/0/98-21/311, і в межах компетенції повідомляє.

До питання 1.

Статтею - 16-2 Закону України від 15.11.1996 р. N 504/96-ВР "Про відпустки"(далі - Закон N 504) передбачене право учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", осіб, реабілітованих відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону N 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону N 504 визначено види щорічних відпусток. До них належать: щорічна основна відпустка (стаття 6 Закону N 504), додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону N 504), додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону N 504), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності визначена статтею 16-2 розділу III Закону N 504 "Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності", тому вона не належить до виду щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.

Таким чином, зазначена відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року повної тривалості. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься, не підлягає грошовій компенсації при звільненні.

До питання 2.

Згідно з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Водночас працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів (частина друга статті 119 КЗпП).

Слід зазначити, що стаття 119 КЗпП не містить норми щодо збереження у період військової служби щорічної основної та додаткової відпусток, визначених законодавством про працю.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Згідно зі статтею 6 Закону N 504 щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Ураховуючи зазначене, щорічна основна відпустка надається працівнику як компенсація за виконання посадових обов'язків протягом відпрацьованого періоду часу. Тому після демобілізації і повернення до виконання своїх повноважень, працівник матиме право на щорічну основну відпустку.

З огляду на викладене, працівники, зазначені у частині третій статті 119 КЗпП, у період проходження військової служби, на нашу думку, не набувають права, зокрема, на щорічну основну відпустку у роботодавця, в якого вони увільнені від виконання обов'язків, передбачених трудовим договором.

Просимо звернути увагу, що відповідно до статті 5 Закону України від 02.10.1996 р. N 393/96-ВР "Про звернення громадян" (зі змінами) (далі - Закон N 393) у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону N 393.

Ваше звернення складене з порушенням вимог статті 5 Закону N 393.

Також зазначаємо, що, виходячи зі змісту Закону України від 13.01.2011 р. N 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (зі змінами), Ваш запит не належить до запиту на отримання публічної інформації.

Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.