Щодо сплати земельного податку

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо сплати земельного податку (далі - Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та має у власності об'єкти нерухомості (автостоянка та будівля), що розташовані на земельній ділянці, наданої Товариству на праві приватної власності. Видами діяльності Товариства є "Допоміжне обслуговування наземного транспорту" (код КВЕД 52.21) та "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" (код КВЕД 68.20).

Товариство повідомило, що частину будівлі надає в оренду та, посилаючись на Закон України від 16 січня 2020 року N 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", відповідно до якого з 01 липня 2020 року набрала чинності нова редакція пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, запитує про порядок справляння Податку за вказану земельну ділянку (за всю площу земельної ділянки або за частину площі земельної ділянки під будівлею, яка надається в оренду).

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу).

Водночас з 01.07.2020 р. у платників єдиного податку другої - третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду, виникає обов'язок сплачувати Податок та надавати податкову декларацію з плати за землю на загальних підставах.

Відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.).

Таким чином, якщо у договорі оренди (найму, позики) земельної ділянки та/або нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці, розмір земельної ділянки, право користування якою передається по договору оренди (найму, позики) не визначений, Податок за таку земельну ділянку та земельну ділянку під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 Кодексу).

Для коректного застосування преференції, визначеної пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, у договорі оренди (найму, позики) нерухомого майна площа або частка земельної ділянки, яка разом з нерухомим майном передається в користування, має бути визначена з дотриманням вимог п. 286.6 ст. 286 Кодексу - пропорційно тій частині площі будівлі (нерухомого майна), що передана в оренду (найм, позику). У такому випадку земельний податок нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, що передана в оренду (найм, позику), з урахуванням прибудинкової території.

З огляду на викладене та з метою уникнення ризиків, пов'язаних з обчисленням податкових зобов'язань з Податку, договір оренди (найму, позики) нерухомого майна має містити розрахунок пропорційності, за яким визначено розмір земельної ділянки, що передається в оренду з нерухомим майном, розташованим на такій земельній ділянці.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).