Щодо деяких питань оподаткування операцій із нерезидентами

Державна податкова служба України розглянула лист щодо деяких питань оподаткування операцій із нерезидентами, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє наступне.

Відповідно до наданої у зверненні інформації, товариство планує укладення договору на надання консультаційних послуг із фізичною особою, яка є громадянином України, тимчасово проживає у Великобританії, самостійно сплачує податки у Великобританії, має підтвердження свого податкового резидентства Великобританії.

Заявник запитує:

1. Чи підлягає оподаткуванню в Україні (у вигляді податку з доходу нерезидента 15 %) дохід, що виплачується фізичній особі - резиденту Великобританії за консультаційні послуги, що надаються на користь українського резидента?

2. Чи може товариство не утримувати податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України згідно з п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо фізична особа - нерезидент надає довідку про податкове резидентство Великобританії та не має постійного представництва в Україні?

3. Чи виникає у товариства обов'язок з нарахування ПДВ відповідно до п. 208.2 ст. 208 Кодексу у випадку отримання консультаційних послуг від фізичної особи - нерезидента.

4. Які підтверджуючі документи потрібно запросити у незалежного консультанта, щоб уникнути подвійного оподаткування та правильно підтвердити податковий статус контрагента?

5. Чи виникатимуть у товариства податкові різниці у зв'язку з витратами на оплату консультаційних послуг, отриманих від фізичної особи - нерезидента?

6. Чи потрібно подавати окрему інформацію до податкових органів про наявність таких послуг (звіти, повідомлення тощо)?

Щодо питань 1, 2, 4, 6

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти - це:

а) іноземні компанії, організації, партнерства та інші об'єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень цього Кодексу;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

При цьому платниками податку на прибуток з числа нерезидентів відповідно п. 133.2 ст. 133 Кодексу є:

юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Враховуючи вищевикладене, оподаткування доходів, які виплачуються фізичній особі - резиденту України, яка тимчасово проживає за кордоном, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не передбачено.

В цьому випадку положення ст. 103 Кодексу не застосовуються і, як слідство, Додаток ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємствне подається.

Щодо питання 3

Підпунктом "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексувстановлено, що резиденти - це, зокрема фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з пп. "б" п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності ( пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п. 208.2 ст. 208 Кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим пп. "в" п. 193.1 ст. 193 Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 Кодексу.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Для цілей оподаткування ПДВ необхідно використовувати терміни "нерезиденти" та "резиденти", що визначені у пп. "в" пп. 14.1.122 та пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Якщо фізична особа не вважається нерезидентом у розумінні норм Кодексу, то при отриманні Товариством консультаційних послуг від такої фізичної особи обов'язку щодо нарахування ПДВ відповідно до п. 208.2 ст. 208 Кодексу у Товариства не виникає.

Щодо питання 5

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Кодексом не передбачено коригувань фінансового результату за операціями із отримання консультаційних послуг від фізичної особи - резидента України, яка тимчасово проживає закордоном.

Отже, така операція при формуванні фінансового результату до оподаткування відображається відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Одночасно повідомляємо, що п. 44.1 ст. 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності ( частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 N 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку формування витрат в бухгалтерському обліку за операціями із отримання консультаційних послуг від фізичної особи - резидента України, яка тимчасово проживає за кордоном, належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.