Щодо включення до бази оподаткування ПДВ суми компенсації зі сплати орендної плати за землю комунальної власності, сплаченої власником обєкта нерухомості користувачу земельної ділянки, на якій розташовано такий обєкт нерухомості

Державна податкова служба України Індивідуальна податкова консультація від 10.09.2020 №3800/ІПК/99-00-05-06-02-06
Остання редакція від 10.09.2020. Прийняття
Реквізити

Видавник: Державна податкова служба України

Тип Індивідуальна податкова консультація

Дата 10.09.2020

Номер 3800/ІПК/99-00-05-06-02-06

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
10.09.2020 N 3800/ІПК/99-00-05-06-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо включення до бази оподаткування ПДВ суми компенсації зі сплати орендної плати за землю комунальної власності, сплаченої власником об'єкта нерухомості користувачу земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт нерухомості, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, користувач земельної ділянки - платник ПДВ (далі - Товариство) орендує земельну ділянку, яка є комунальною власністю міської ради і перебуває у його тимчасовому користуванні, та сплачує орендну плату. На орендованій земельній ділянці розміщено об'єкт нерухомого майна (нежитлова будівля), який за договором купівлі-продажу було відчужено новому власнику. Новий власник нерухомого майна компенсує Товариству понесені витрати зі сплати орендної плати за землю комунальної власності.
Відповідно до статті 4 Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі"(далі - Закон N 161) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону N 161).
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі - ГКУ).
Статтею 67 ГКУ встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Статтями 284 та 286 ГКУ визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
У вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду.
Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання послуг, пов'язаних з необхідністю утримання такого майна (теплова та електрична енергія, природний газ, послуги з водопостачання, водовідведення, охорони, інших супутніх товарів/послуг тощо, сплата податків, пов'язаних з рухомим/нерухомим майном (транспортний податок, земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно), так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, в тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме/нерухоме майно (в такому випадку перераховані витрати будуть визнані такими, що використані орендодавцем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Підпунктами "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тому платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою, згідно з яким для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.
Таким чином, у ситуації, описаній у зверненні, Товариство за своєю сутністю є cуборендодавцем земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває у нього в користуванні, новий власник нерухомого майна - орендарем (суборендарем) такої земельної ділянки, а компенсація новим власником нерухомого майна витрат зі сплати орендної плати за землю, понесених Товариством, за своєю економічною сутністю є платою за послуги з оренди (суборенди).
Отже, у випадку якщо орендодавцем, крім бюджетної установи, отримуються кошти від орендаря (суборендаря) як відшкодування (компенсація) понесених ним витрат зі сплати орендної плати за землю, такі кошти є складовою частиною орендної плати та включаються орендодавцем (Товариством) до бази оподаткування у загальновстановленому порядку.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
10.09.2020 N 3800/ІПК/99-00-05-06-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо включення до бази оподаткування ПДВ суми компенсації зі сплати орендної плати за землю комунальної власності, сплаченої власником об'єкта нерухомості користувачу земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт нерухомості, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, користувач земельної ділянки - платник ПДВ (далі - Товариство) орендує земельну ділянку, яка є комунальною власністю міської ради і перебуває у його тимчасовому користуванні, та сплачує орендну плату. На орендованій земельній ділянці розміщено об'єкт нерухомого майна (нежитлова будівля), який за договором купівлі-продажу було відчужено новому власнику. Новий власник нерухомого майна компенсує Товариству понесені витрати зі сплати орендної плати за землю комунальної власності.
Відповідно до статті 4 Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі"(далі - Закон N 161) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону N 161).
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі - ГКУ).
Статтею 67 ГКУ встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Новини від Дт-Кт «Дебету-Кредиту» – тепер у Viber!