Щодо визнання представництва нерезидента в Україні постійним у разі внесення нерезидентом через таке представництво автомобілів до статутного капіталу підприємства - резидента України

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнання представництва нерезидента в Україні постійним у разі внесення нерезидентом через таке представництво автомобілів до статутного капіталу підприємства - резидента України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, Підприємство має намір збільшити статутний капітал шляхом внесення додаткового вкладу до статутного капіталу Підприємства. Одним з вкладників є нерезидент, від імені і за дорученням якого діє представництво, що виконує функції допоміжного і підготовчого характеру і не відповідає ознакам постійного представництва. Додатковим вкладом цього власника будуть транспортні засоби (автомобілі), які використовуються представництвом та належать нерезиденту.

Платник запитує, чи буде факт внесення нерезидентом в особі представництва, що не має ознак постійного, автомобілів як додаткового вкладу до статутного капіталу Підприємства підставою для визнання такого представництва постійним.

Згідно з пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно є інвестиціями.

Одним з видів інвестицій є прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою (пп. "б" пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, враховуючи визначення зазначених термінів, операція, яка передбачає внесення до статутного капіталу транспортних засобів, є господарською операцію (інвестицією).

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає, зокрема, осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов'язаних із ним осіб - нерезидентів (пп. "в" пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Для цілей застосування підпунктів "в" і "г" цього підпункту про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:

надання нерезидентом обов'язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв'язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;

наявність в особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов'язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини.

Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника - резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов'язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов'язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов'язаними особами.

Отже, Кодексом надано перелік ознак (які є невиключними), що свідчать про наявність у резидента фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента відповідну діяльність, з метою оподаткування такого резидента як постійного представництва. Тобто у разі наявності будь-якої ознаки, що наведені у абзацах 11 - 14 пп. 14.1.193 ст. 14 Кодексу (які є невиключними), такий резидент з метою оподаткування прирівнюється до постійного представництва.

Враховуючи викладене вище, у разі якщо представництво нерезидента здійснює господарську діяльність на території України (у тому числі здійснює внесок до статутного капіталу резидента транспортних засобів, що належать нерезиденту, від імені та в інтересах такого нерезидента) на умовах, встановлених пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, таке представництво визнається постійним, та має стати на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням як платник податку на прибуток і визначати об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до вимог пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.