Про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо оподаткування акцизним

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення далі - Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо оподаткування акцизним і повідомляє таке.

Відповідно пункту 52-8 підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі (Закон України від 13.05.2020 р. N 591 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)").

У зверненні Товариство зазначає, що планує здійснювати оптову торгівлю пальним через рухомий склад - бензовози, які обладнані технічною можливістю заправляти автотехніку та маршрутне таксі. Бензовози пересувні, не мають постійного стаціонарного місця стоянки, можуть здійснювати заправлення пальним автопарку Покупця за його адресою стоянки авто на виконання предмету укладеного договору з Товариством з оплатою через банківську установу по безготівковому розрахунку. Товариство має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, без місця оптової торгівлі.

Товариство запитує:

1. Чи необхідно отримувати ліцензію на зберігання пального у разі здійснення торгівлі пальним через рухомий склад - бензовози?

У разі наявності рухомого складу - бензовоза у Товариства задля заправки авто Покупців відповідно до предмету укладеного договору між ними, чи буде вважатися зберігання пального в такому складі - бензовозі місцем зберігання, на яке необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального?

Якщо відповідь - так, то скільки ліцензій необхідно отримати, адже Товариство має декілька рухомих складів - бензовозів.

Чи необхідно отримувати ліцензію на право зберігання на кожен рухомий склад - бензовоз?

У разі отримання ліцензії, яку адресу слід вказувати як адресу зберігання пального, адже рухомі склади - бензовози постійно пересуваються?

2. Чи достатньо для Товариства задля провадження торгівельної діяльності рухомих складів наявності тільки ліцензії на право здійснення оптової торгівлі пальним без місця, без отримання ліцензії на право зберігання пального?

Щодо питань 1 - 2.

Згідно з пп. 14.1.141-1п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).

Законом N 481, визначено, що ліцензуванню підлягають види діяльності, з пальним, визначення якого, наведене у ст. 14.1.141-1 Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону N 481, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі N 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону N 481).

Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно з частиною дев'ятнадцятою ст. 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону N 481 не містять.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону N 481.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 гривень.

Відповідно до вимог Закону ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Законом N 481 не встановлено окремих застережень щодо місткості, розміщення, характеристик обладнання та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Статтею 15 Закону N 481, встановлено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно.

Таким чином, у разі якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію) де перебуватимуть бензовози, які є рухомими транспортними засобами, як ємності, що використовуються для зберігання пального у розумінні Закону N 481, в такому випадку, Товариству необхідно отримати ліцензію на зберігання пального, на таке місце зберігання.

У разі, якщо транспортні засоби бензовози використовуються Товариством виключно для переміщення пального по митній території України, без зберігання у них пального у певному місці (території), що перебуває у власності або у користуванні Товариства, в такому випадку ліцензія на зберігання пального не отримується.

3. Чи можна вважати оптовою торгівлею пальним, без місця оптової торгівлі відвантаження пального Покупцю, юридичній особі - власнику автопарку за його місцем діяльності, задля здійснення його комерційної діяльності на умовах договору поставки пального засобами рухомого складу, які обладнані технічною можливістю заправляти автотехніку та маршрутні таксі з оплатою по безготівковому рахунку?

5. Чи є описана схема реалізації пального оптовим продажем через рухомий склад пального з точки зору Кодексу, адже реалізація здійснюється не кінцевому споживачу, а Покупцю - юридичній особі - власнику автопарку задля здійснення його комерційної діяльності?

Щодо питань 3 та 5.

Відповідно до статті 1 Закону N 481, оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії (ч. 1 ст. 15 Закону N 481).

Частиною восьмою статті 15 Закону N 481 встановлено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Роздрібна торгівля пальним - це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (ч. 20 ст. 15 Закону N 481).

Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (ч. 34 ст. 15 Закону N 481).

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" (далі - ДСТУ 4303:2004) роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Згідно зі ст. 698 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України):

за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його (п. 1 ст. 698 ЦК України);

договір купівлі-продажу є публічним (п. 2 ст. 698 ЦК України).

Відповідно до пп. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004 оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Згідно з п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки пальне, яке планується заправляти Товариством у паливні баки автотехніки Покупця, не призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а використовується для виробничого споживання, відповідно здійснення такого заправлення відповідає визначенню оптової, а не роздрібної торгівлі.

4. Яким обладнанням повинні бути обладнані рухому акцизні склади - бензовози та які документи Товариство постачальник повинно мати чи зареєструвати, щоб не порушувати приписи податкового законодавства?

Щодо питання 4.

Відповідно пп. 14.1.6-1п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Відповідно абз. 4 пп. 230.1.5 п. 230. 1 ст. 230 Кодексу, транспортні засоби, що використовуються для переміщення на митній території України пального, не облаштовуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками (крім обмежень передбачених абз. в) пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

6. У разі здійснення поставки палива одному Покупцю через заправку паливом декількох автомашин Покупця слід виписувати та реєструвати окрему акцизну накладну на кожну заправку кожної автомашини Покупця, чи одну загальну акцизну накладну на загальний об'єм відвантаженого палива за добу?

Щодо питання 6.

Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Кодексу, платник податку при ввезенні на митну територію України пального, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу, або реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу:

для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування пального або спирту етилового;

будь-яким іншим особам - не платникам податку;

платнику податку, суб'єкту господарювання, який не є платником податку, особі, яка не є суб'єктом господарювання, у паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;

платнику податку в паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним;

пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно);

у паливний бак транспортного засобу, обладнання або пристрою;

при заправленні повітряних суден бензинами авіаційними або паливом для реактивних двигунів;

б) з акцизного складу пересувного:

для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого/зіпсованого/знищеного пального або спирту етилового;

будь-яким іншим особам - не платникам податку.

Особа, яка склала акцизну накладну в одному примірнику, зобов'язана зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п. 231.3 ст. 231 Кодексу).

Відповідно п. 231.6 ст. 231 Кодексу, реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється, зокрема, але не виключно:

акцизних накладних, складених при реалізації пального через паливороздавальну або оливороздавальну колонку у паливний бак транспортного засобу з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, - не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання;

першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного - у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного;

першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного до акцизного складу - після фактичного отримання пального або спирту етилового на акцизний склад, але не пізніше трьох календарних днів, наступних за датою складання акцизної накладної;

першого примірника акцизної накладної при реалізації пального з акцизного складу пересувного до паливного баку транспортного засобу, обладнання або пристрою, до місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, - протягом трьох календарних днів з дня фактичного отримання пального.

Таким чином, у випадку, якщо Товариство здійснює (буде здійснювати) заправлення пальним техніки Покупця з акцизних складів пересувних, перший примірник акцизної накладної може бути складений на загальний об'єм реалізованого пального за добу,окремо по кожному акцизному складу пересувному, та за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального, і зареєстрований в Єдиному реєстрі акцизних накладних протягом трьох календарних днів з дня фактичного отримання пального.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.