Щодо коригування фінансового результату до оподаткування внаслідок прощення платнику податку на прибуток банками (кредиторами) боргу (частини боргу) на умовах плану реструктуризації

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо коригування фінансового результату до оподаткування внаслідок прощення платнику податку на прибуток банками (кредиторами) боргу (частини боргу) на умовах плану реструктуризації, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 1, 7 п. 2 ст. 25 Закону України від 14 червня 2016 року N 1414-VIII "Про фінансову реструктуризацію" (далі - Закон) план реструктуризації може передбачати реструктуризацію грошових зобов'язань та/або господарської діяльності боржника шляхом:

внесення змін до кредитних договорів, у тому числі погашення заборгованості окремими траншами (розстрочки), перегляд строків погашення, зміна валюти виконання зобов'язання, розміру процентних ставок, у тому числі встановлення їх на рівні, нижчому собівартості залучення коштів, та повне зупинення нарахування процентів чи інших умов, пов'язаних з відповідним кредитним договором або забезпеченням за таким кредитним договором;

прощення частини боргу.

Особливості оподаткування окремих операцій, пов'язаних з проведенням процедури фінансової реструктуризації згідно з цим Законом, встановлюються Податковим кодексомУкраїни (п. 1 ст. 28 Закону).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені положеннями Кодексу.

Пунктом 39 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що на період дії закону щодо фінансової реструктуризації платник податку на прибуток підприємств:

1) зменшує фінансовий результат до оподаткування:

на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок списання йому податкового боргу, анулювання (прощення) та/або розстрочення (відстрочення) його зобов'язань відповідно до положень п. 37 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу та закону щодо фінансової реструктуризації;

на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у зв'язку з розформуванням резервів внаслідок реструктуризації ним зобов'язань відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової ресіруктуризації, або плану санації, і затвердженого згідно із ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації, якщо оподаткування таких резервів регулюється нормами п. 139.3 ст. 139 цього Кодексу;

2) збільшує фінансовий результат до оподаткування:

на одну третю частину суми доходів, визнаних у зв'язку із зменшенням (розформуванням) резервів, на яку зменшувався його фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 1 цього пункту, в кожному з трьох років, наступних за роком, у якому було погоджено план реструктуризації згідно із законом щодо фінансової реструктуризації або затверджено план санації згідно із ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;

3) не змінює фінансового результату до оподаткування:

на суму використаного резерву внаслідок анулювання (прощення) зобов'язання на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;

на суму доходів та витрат, не зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок реструктуризації зобов'язань на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації.

Таким чином, платник податку на прибуток (боржник) не змінює свій фінансовий результат до оподаткування на суму доходів, не зазначених у підпунктах 1 і 2 п. 39 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності під час проведення реструктуризації грошових зобов'язань шляхом списання боржнику (платнику податку на прибуток) банками (кредиторами) боргу (частини боргу), анулювання (прощення), та/або розстрочення (відстрочення) його зобов'язань на умовах плану реструктуризації.

Відповідно до п. 37 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу виконання контролюючими органами плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації (далі - план реструктуризації), або плану санації, затвердженого згідно із ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації (далі - план санації), у разі визнання їх залученими кредиторами відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

Реструктуризація податкового боргу та грошових зобов'язань платника податків на умовах плану реструктуризації або плану санації здійснюється відповідно до п. 37 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу та не потребує укладення окремого договору про розстрочення (відстрочення) згідно із статтею 100 цього Кодексу.

Реструктуризація податкового боргу та грошових зобов'язань платника податків згідно з п. 37 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу здійснюється контролюючими органами шляхом анулювання (прощення), розстрочення (відстрочення) податкового боргу та грошових зобов'язань.

Отже, платник податку на прибуток (боржник) зменшує фінансовий результат до оподаткування відповідно до абзацу 2 пп. 1 п. 39 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у випадку прощення йому податкового боргу, відповідно до умов п. 37 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу та закону щодо фінансової реструктуризації.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.