Щодо відображення в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 зі змінами та доповненнями активів з права користування по договорах оренди, визнаних в бухгалтерському обліку відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо відображення в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 зі змінами та доповненнями (далі - Декларація) активів з права користування по договорах оренди, визнаних в бухгалтерському обліку відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ) та,керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Як зазначено у зверненні, ПрАТ, починаючи з 01.01.2018 року складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). ПрАТ у ході господарської діяльності укладає договори оренди складських та офісних приміщень і відповідно до МСФЗ на дату початку оренди визнає активи з права користування та орендні зобов'язання. Такі активи з права користування ПрАТ обліковує як нематеріальні активи на бухгалтерському рахунку 121 "Права оренди згідно МСФЗ IFRS 16".

У платника виникли питання:

1. чи необхідно в додатку АМ до Декларації відображати інформацію щодо нематеріальних активів з права користування за договорами оренди (їх балансову вартість, розраховану суму амортизації);

2. чи необхідно в рядку 1.1.1 додатка PI та рядку 1.2.1 АМ додатка PI відображати бухгалтерську та податкову амортизацію таких нематеріальних активів. При цьому як повинні кореспондувати додаток АМ та додаток PI;

3. чи можна заповнити рядок 1.1.1 та рядок 1.2.1 АМ додатка PI з урахуванням бухгалтерської та податкової амортизації нематеріальних активів з права користування складських та офісних приміщень з метою ув'язки з додатком АМ, зважаючи, що таке відображення не збільшує та не зменшує загальну суму податкових різниць.

До питань 1, 2, 3

Відповідно до пп. 14.1.1-2п. 14.1.1 ст. 14 Кодексу активом з права користування є визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Статтею 138 Кодексу встановлені різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

Відповідно до абзацу першого п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з абзацом першим п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Вимоги пп. 138.1 - 138.3 ст. 138 Кодексу не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди (п. 138.4 ст. 138 Кодексу). У разі використання міжнародних стандартів фінансової звітності нормативним документом, що регламентує принципи визнання, оцінки, подання оренди та розкриття інформації про неї є Міжнародний стандарт фінансової звітності 16 "Оренда" від 30.06.2017 р. (далі - МФЗС 16).

Суб'єкт господарювання застосовує цей стандарт до всіх видів оренди, включає оренду активів з права користування в суборенду, крім, прав, утримуваних орендарем за ліцензійними договорами, що належать до сфери застосування МСБО 38 Нематеріальні активи на такі види продукції, як кінофільми, відеозаписи, п'єси, рукописи, патенти й авторські права (пп. ґ) п. 3 МФЗС 16).

Орендар може, але не зобов'язаний, застосовувати цей стандарт до оренди нематеріальних активів, окрім тих, що зазначені в пп. ґ) п. 3 (п. 4 МФЗС 16).

Згідно з параграфом 22 МФЗС 16 на дату початку оренди орендар визнає актив з права користування та орендне зобовјязання.

Отже, операції з активами з права користування за договорами оренди, визнаними орендарем як нематеріальні активи згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності, відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку без застосування коригуючих різниць згідно з пп. 138.1 - 138.3 ст. 138 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.