• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення залізничними вагонами для міжнародних перевезень за договором транспортного експедирування

Державна фіскальна служба України | Індивідуальна податкова консультація від 08.08.2019 № 3694/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 08.08.2019
  • Номер: 3694/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 08.08.2019
  • Номер: 3694/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
08.08.2019 N 3694/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення залізничними вагонами для міжнародних перевезень за договором транспортного експедирування і, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.
Пунктом 52.3 статті 52 ПКУ встановлено, що індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити, зокрема, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків.
Як зазначено у зверненні, Резидент 1 отримує від Резидента 2 (обидва - платники ПДВ) послуги із забезпечення залізничними вагонами для міжнародних перевезень за договором транспортного експедирування. Надалі Резидент 1 надає такі ж послуги за таким же договором нерезиденту. Вартість послуг Резидента 1 включає вартість послуг Резидента 2 та власну винагороду. При цьому Резидент 1 та Резидент 2 не є перевізниками.
В той же час звернення платника податку не містить детальної інформації щодо суті зазначеного договору транспортного експедирування та щодо фактичних обставин операцій, що здійснюються за таким договором, а також не дає можливості ідентифікувати учасників транспортно-експедиторської діяльності (зокрема, чи є Резидент 1 або Резидент 2 сторонами (експедитором, клієнтом) у вищезазначеному договорі транспортного експедирування, чи вони є третіми особами, які залучаються експедитором, тощо).
Таким чином, ДФС не має можливості надати висновок з питань практичного використання норм законодавства та повідомляє загальні норми оподаткування податком на додану вартість послуг, про які йдеться у зверненні, виходячи з наданої платником інформації.
Питання оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності роз'яснено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. N 610 (далі - УПК N 610). УПК N 610 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.
Зокрема, в УПК N 610 зазначено, що Законом України від 01.07.2004 р. N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Платою (винагородою) експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ податок на додану вартість становить 20 відс., 7 відс. бази оподаткування та додається до ціни товару/послуги.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Так, місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном (за переліком, визначеним підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПКУ), зокрема, послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг, є місце фактичного постачання таких послуг.
Отже, операції з постачання на митній території України послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою. Якщо такі послуги надаються поза межами митної території України, то операції з їх постачання не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.
Згідно з підпунктом "ж" пункту 186.3 статті 186 ПКУ місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Отже, операції з постачання транспортно-експедиторських послуг, що надаються замовнику - нерезиденту, не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 ПКУ).
Відповідно до абзацу "а" підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Таким чином, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від категорії таких послуг та місця їх постачання.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.