Щодо коригування фінансового результату до оподаткування за договором добровільного медичного страхування

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ "..." (далі - ТОВ) щодо коригування фінансового результату до оподаткування по договору добровільного медичного страхування, який не відповідає пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), керуючись ст. 52 Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є резидентом Дія Сіті, на даний час є високодохідним та застосовує податкові різниці.

У рамках соціального пакета для своїх працівників та гіг-спеціалістів уклало договір добровільного медичного страхування, виступаючи як страхувальник.

Відповідно до умов договору, у разі настання страхового випадку страхова виплата здійснюється не лише закладам охорони здоров'я, але й:

застрахованій особі, яка за погодженням зі страховиком самостійно оплатила вартість медичної допомоги;

іншій особі згідно з чинним законодавством,

тому даний договір страхування не відповідає визначенню договору добровільного медичного страхування відповідно до пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Оскільки договір добровільного медичного страхування не відповідав вимогам пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, ТОВ утримало в повному обсязі ПДФО та військовий збір з усього сплаченого страхового платежу.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи потрібно ТОВ збільшувати фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, коли був підписаний договір страхування, з одночасним визнанням у бухгалтерському обліку витрат у сумі нарахованої страховки?

2. Чи поширюється дія ст. 1231 Кодексу на договір добровільного медичного страхування, якщо вже на момент підписання цей договір не відповідав вимогам пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

Щодо питань 1, 2 Законом України від 18 листопада 2021 року №1909-ІХ "Про страхування" (далі - Закон №1909-ІХ) передбачено, зокрема, що страхувальник - це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону №1909-ІХ).

Застрахована особа - фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об'єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону №1909-ІХ).

Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) - плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов'язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (п. 53 частини першої ст. 1 Закону №1909-ІХ).

Страховик - фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України (п. 66 частини першої ст. 1 Закону №1909-ІХ).

Страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону №1909-ІХ).

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону №1909 ІХ страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

У договорі страхування обов'язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою ст. 89 Закону №1909-ІХ, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону №1909-ІХ).

Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п. 50 частини першої ст. 1 Закону №1909-ІХ).

Згідно з пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування - договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Договір, за яким страхова виплата здійснюється не закладам охорони здоров'я, а третім особам (працівникам підприємства, їх родичам) при пред'явленні ними підтвердних документів із закладів охорони здоров'я, не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі якщо договір, за яким страхова виплата здійснюється закладам охорони здоров'я, при пред'явленні ними підтвердних документів із цих закладів охорони здоров'я, то такий договір вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до ст. 123-1 Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, у результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов'язання страховика у зв'язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування.

У разі якщо договір медичного страхування не відповідає вимогам, передбаченим пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то на нього поширюється дія ст. 123-1 Кодексу.

Таким чином, у разі якщо договір медичного страхування не відповідає вимогам, передбаченим пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, у зв'язку з виконанням договору добровільного медичного страхування, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).