Щодо практичного застосування норм податкового законодавства

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення фізичної особи - підприємця '...' щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що має намір здійснювати діяльність ресторанів та надавати послуги мобільного харчування, здійснювати роздрібну торгівлю продуктами харчування, зокрема стравами, попередньо приготовленими самостійно або за допомогою найманих працівників.

Для цього має намір укласти трудові договори з 9 працівниками. В подальшому для провадження підприємницької діяльності фізична особа - підприємець за виробничою необхідністю через наявність періодичних замовлень, що потребують залучення більшої кількості працівників, планує укласти з іншим суб'єктом підприємницької діяльності договір аутстафінгу.

Відповідно до умов такого договору суб'єкт господарювання - аутстафер укладає трудові договори з працівниками, які в подальшому залучаються до роботи у фізичної особи - підприємця. Працівники залучаються на конкретно визначений у договорі строк. При цьому трудові відносини між працівниками, залученими по договору аутстафінгу, та фізичною особою - підприємцем не виникають.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи може фізична особа - підприємець, будучи платником єдиного податку другої групи, укладати договори аутстафінгу з іншими суб'єктами господарювання та використовувати у своїй господарській діяльності працівників, що перебувають в трудових відносинах з іншими суб'єктами господарювання (аутстаферами), до роботи в себе за договором аутстафінгу?

2. Чи не виникає у фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку другої групи обов'язку з нарахування заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), сплати податку з доходів фізичних осіб з нарахованої заробітної плати працівника у випадку залучення фізичною особою - підприємцем, що є платником єдиного податку другої групи, працівників, що перебувають у трудових відносинах з іншими суб'єктами господарювання за договором аутстафінгу, без укладання трудових договорів з такими працівниками?

3. Чи потрібно фізичній особі - підприємцю - платнику єдиного податку другої групи у випадку залучення за договором аутстафінгу до роботи працівників, що перебувають в трудових відносинах з іншим роботодавцем, відображати у податковій звітності відомості щодо таких працівників?

Згідно з п. 3 ст. 39 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення" суб'єкт господарювання може здійснювати наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у фізичних осіб на підставі укладеного договору між суб'єктом господарювання та фізичною особою про надання послуг.

Отже, чинним законодавством передбачається можливість виконання працівниками суб'єкта господарювання, направленими у розпорядження фізичної особи - підприємця на підставі відповідної угоди, функцій (роботи), визначених вказаною угодою з надання персоналу.

Статтею 46 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці.

Договори з громадянами на використання їх праці укладаються за трудовими або цивільно-правовими договорами.

Трудові відносини громадян регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Згідно з абзацом першим ст. 21 КЗпП трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов'язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 ПКУ визначено функції контролюючих органів, зокрема, контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПКУ.

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ платниками єдиного податку другої групи є фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п. 297.3 ст. 297 ПКУ платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Таким чином та зважаючи на положення КЗпП, фізична особа, яка направлена на роботу до фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку другої групи іншим суб'єктом господарювання на підставі договору аутстафінгу, не може бути допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця - фізичної особи - підприємця.

Тобто у разі укладання трудових договорів з зазначеними фізичними особами фізична особа - підприємець як податковий агент має виконати усі функції, визначені ПКУ, щодо нарахування, утримання, сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету за рахунок доходу у вигляді заробітної плати працівників та зазначити такий дохід у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пп. 6 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, такі платники єдиного податку зобов'язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення, перейти на сплату інших податків і зборів.

Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №459, Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці, трудових відносин.

Таким чином, питання правомірності укладання платником єдиного податку договору аутстафінгу з суб'єктами господарювання, що перебувають в трудових відносинах з іншими суб'єктами господарювання (аутстаферами), не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.